«Психолог, який перевернув світ психотерапії» — звучить доволі помпезно? Так. А чи не перебільшує автор? Ні, адже Карл Роджерс є справді цікавою та важливою фігурою у світі психології. У всякому разі саме завдяки йому ваш психотерапевт або психолог називає вас клієнтом, а не пацієнтом чи хворим (якщо ви звісно не знаходитесь на амбулаторному лікуванні в псих диспансері). Утім введення поняття «Клієнт» не єдина його заслуга. Карл Роджерс запропонував нову альтернативу директивним напрямам психотерапії, що звичайно не надто сподобалося багатьом психотерапевтам, але серйозно вплинуло на розвиток психології. Окрім того, Роджерс був одним із засновників гуманістичної психології, яка не мала настільки похмурі погляди на людей, як психоаналіз.
Зміст контенту:
Ранні роки Карла Роджерса
Карл Ренсом Роджерс народився 1902 року в Оук Хілл, штат Іллінойс. Його батько був інженером-будівельником, що дозволяло чудово забезпечувати сім’ю з шести дітей, а мати — домогосподаркою. Однією з особливостей раннього віку засновника клієнт-центрованої терапії була надзвичайна любов до книг. Здібності Карла до читання виявилися настільки дивовижними, що з першого ж уроку його відправили до другого класу, щоб він продемонстрував навички швидкого і правильного читання. Вчителі зрозуміли, що тримати його у першому класі немає сенсу.
Цікавий факт: Карл Роджерс ходив у ту ж школу, що і його сусід Ернест Гемінгвей, а доктор Гемінгвей — батько Ернеста — викладав там природознавство.
В автобіографічних нотатках наш герой згадує, що першими книжками, які вплинули на становлення його наукового світогляду, були, як дивно це не звучало б, роботи з сільського господарства.
«Я дізнався, як важко перевірити гіпотезу. Я здобув знання про наукові методи в практичній діяльності і став їх поважати».
Карл Роджерс, «Становлення особистості: Погляд на психотерапію» 1961 рік
Наслідком цього став намір Роджерса вивчати сільськогосподарські науки. Утім після двох років цей вибір досить несподівано змінився на користь вивчення релігії та теології (проживання в гуртожитку Молодіжної християнської асоціації та насичене емоційне спілкування з товаришами зробили своє діло). У 1922 році у складі нечисленної делегації американських студентів він вирушив до Китаю на Міжнародну християнську конференцію. Хоч сама конференція тривала всього тиждень, подорож і супутні заходи зайняли цілих пів року і стали важливою віхою в становленні його особистості. На конференції Карл уперше зіткнувся з представниками різних держав і народів. Ось, що він про неї говорив:
«Я побачив, як страшенно ненавиділи один одного французи та німці, хоч самі по собі вони були дуже приємними людьми. Це змусило мене серйозно замислитися, і я дійшов висновку, що у щирих і чесних людей можуть бути абсолютно різні релігійні погляди. Здебільшого я вперше звільнився від релігійної віри моїх батьків і зрозумів, що далі я не можу йти разом із ними. Через розбіжності в поглядах наші стосунки стали напруженими та завдавали нам душевного болю, але, озираючись назад, я думаю, що саме тоді я став незалежною людиною»
Карл Роджерс про християнську конференцію 1922 року
Після невдалого студентського семінару Роджерс продовжив навчання в теологічній семінарії, однак погляди у той період у нього змінилися. На його думку, психологія була способом продовжити вивчення багатьох життєвих питань без необхідності приєднуватися до певної доктрини (чим церква не дуже може похвастатися). Окрім цього він зрозумів, що психологія могла дати йому 2 речі:
- Реалізувати справу життя — допомагати людям, яким необхідна духовна підтримка.
- Гідна справа, яка може непогано забезпечувати життя.
Таким чином він здобув ступінь магістра в Колумбійському педагогічному університеті у 1927 році, а через 4 роки захистив докторську дисертацію.
Кар’єра Карла Роджерса

Як Роджерс змінював психотерапію
Якби ви прийшли на зустріч до психотерапевта у першій половині ХХ століття, то вас би називали пацієнтом або хворим/хворою. Поняття «Клієнт» ніким та ніде не вживалося. Однак піонеру клієнт-центрованої терапії вдалося ввести у науковий ужиток поняття «клієнт». Важливо зрозуміти, що це не була проста гра слів, оскільки термінологічно нове слово вимагало повне переосмислення психотерапії. Відтоді, пацієнт — це хвора людина, що потребує допомоги психотерапевта, який керує та вказує на шляхи подолання проблеми. Клієнт — це той, кому необхідна консультація та хто розуміє, що розібратися з усім цим може самостійно, але надає перевагу тому, щоб пройти це з психотерапевтом. Клієнт, попри докучливі проблеми, все ж таки розглядається як людина, що здатна їх зрозуміти. В уявленні про клієнта містилася ідея рівноправності, яка відсутня у відносинах лікаря і пацієнта.
Таким чином Роджерс визначив, що завдання психотерапії — допомогти людині розв’язати свою проблему з мінімальними інструкціями від психотерапевта. На його думку, «індивідуум має в собі здатність, принаймні латентну, зрозуміти, які фактори життя приносять йому нещастя та біль, і реорганізувати себе таким чином, щоб подолати ці чинники».
Перші праці Карла Роджерса
У 1939 році, коли Карл Роджерс працював у Рочестері, він написав свою першу книгу — «Клінічна робота з важкою дитиною». Публіка зустріла працю задовільно, автор отримав запрошення обіймати посаду професора в університеті Огайо. Ця пропозиція була справді чудовою, оскільки дала можливість розпочати академічну кар’єру з доволі високого ступеня, що позбавило не потрібного тиску, який часто заважає початковим науковцям творчо себе проявити.
Досвід викладацької роботи та живий відгук студентів на його ідеї надихнули детальніше розглянути проблеми психотерапії, що він власне і зробив у новій книзі «Консультування і психотерапія», написаній 1942 року.
Кар’єра Карла Роджерса розвивалася чудово. У 1945 році він здобув можливість від Чиказького університету створити власний консультативний центр. Новаторською тенденцією центру було надання клієнтам («пацієнти» уже в минулому) можливості вільного вибору напрямку терапії. На посаді директора центру Роджерс працював до 1957 року.
У 1951 р. він опублікував скандальну для психологів працю — «Терапія, центрована на клієнті», у якій висвітлив свої основні принципи та погляди. Роботу психотерапевти зустріли з масовою критикою, оскільки побачили в позиції колеги загрозу традиційним директивним методам (психоаналітики, м’яко кажучи, були не в захваті). Основні висновки його поглядів, що далеко виходять за рамки терапевтичної тематики, Роджерс виклав у своїй найвідомішій книзі «Становлення особистості». Наперекір настороженому ставленню колег, книга привернула широкий суспільний інтерес і стала бестселером, забезпечивши непогані гонорари.
Карл Роджерс та робота з ЦРУ

У 2007 році світ побачив біографію «Життя і творчість Карла Роджерса», написану Говардом Кіршенбаумом. Автор у своїй праці розкрив багато аспектів життя Карла Роджерса, які раніше не були добре відомі.
У 1950-х роках Роджерс працював з Центральним розвідувальним управлінням США над різними секретними проєктами. Йому надали інформацію про радянського прем’єра Микиту Хрущова і попросили проаналізувати його особистість і порекомендувати, як з ним поводитися. Він також консультував з питань дослідження психологічних методів впливу на поведінку людини. Як патріотично налаштований американець, Карл Роджерс не бачив причин не допомагати ЦРУ, так само як і психіатр Мартін Орне та психолог Б. Ф. Скіннер.
Не менш цікавою інформацією виявилися дані про один з проєктів Агентства під керівництвом Роджерса, MKULTRA. Метою цієї роботи було вивчити, як можна впливати на людей і контролювати їх, щоб навчити солдатів протистояти промиванню мізків. Він включав дослідження комуністичних перебіжчиків, використання повій для шантажу інформаторів, а також застосування ЛСД та інших препаратів, що змінюють свідомість, для допитів, переконання і контролю над свідомістю. Деякі учасники дослідження не знали, що над ними проводять експерименти, і не давали інформованої згоди. Наразі нам невідомо, наскільки добре Роджерс був проінформований про цей сумнівний з етичної точки зору проєкт. З роками він заявив, що на той час він вважав, що ЦРУ проводило законні дослідження, але згодом його думка змінилася.
Як одна клієнтка довела Роджерса до зриву
У своїй книзі «Історія психології в автобіографії» (1967 рік) Роджерс згадував одну складну клієнтку, яку описував як психопатку, що знаходиться на межі шизофренії. Він написав, що вона «натискала на його кнопки» і доводила до зриву. Клієнтка вважала, що двох-трьох сеансів терапії на тиждень було недостатньо, тому почала ходити до нього додому вранці, щоб сидіти на порозі. Жінка вимагала тепла, прийняття і ставала ворожою, якщо їй здавалося, що Роджерс не повністю приймає її.
«Я неправильно з нею працював», а її інтенсивна ворожість «повністю пробила мою оборону…. Я визнав, що багато її прозрінь були більш обґрунтованими, ніж мої…. Поступово я зрозумів, що сам перебуваю на межі повного зриву…. Я повинен був втекти»
Карл Роджерс, «Історія психології в автобіографії», 1967 рік, сторінка 367
Роджерс зрозумів, що клієнтку необхідно передати колезі. Утім ця новина у жінки спровокувала повномасштабний психоз із мареннями та галюцинаціями. Того дня він прийшов додому і сказав дружині, що необхідно з Чикаго негайно їхати. Подружжя прибуло до заміського будинку, де вони прожили в напівусамітненні до трьох місяців. Ця втеча допомогла відновитися, але він розумів, що без особистої психотерапії йому не обійтись. Повернувшись до Чикаго він розпочав її з Натаніелем Раскіном.
Важливі відкриття Карла Роджерса
Самоактуалізація
Карл Роджерс вважав, що всім людям притаманна потреба зростати й реалізовувати свій потенціал. Ця потреба в самоактуалізації, на його думку, є одним з основних мотивів, що керують поведінкою.
Безумовне позитивне ставлення
На думку Роджерса, терапія можлива стати успішною лише тоді, коли психотерапевт дотримуватиметься безумовного позитивного ставлення до клієнта. Це означає, що терапевт приймає клієнта таким, яким він є, і дозволяє йому висловлювати як позитивні, так і негативні почуття без осуду чи докору.
Розвиток самості
Якщо ви чули про аналітичну психологію Карла Юнга, то ви, скоріш за все, зустрічали таке поняття, як самість. Однак, якщо для Юнга це архетип цілісності особистості, що об’єднує свідоме і несвідоме, то для нашого героя це дещо інше.
«Самість — це уявлення людини про себе, яке виникає на основі минулого, теперішнього досвіду та очікувань майбутнього»
Карл Роджерс
Він вважав, що формування здорової Я-концепції — це безперервний процес, на який впливає життєвий досвід людини. Люди зі стабільним почуттям власної гідності, як правило, мають більшу впевненість у собі та ефективніше справляються з життєвими викликами.
Роджерс припустив, що Я-концепція починає розвиватися в дитинстві та знаходиться під сильним впливом батьків. Якщо вони надаватимуть безумовну любов і повагу, то це з більшою ймовірністю сприятиме формуванню здорової Я-концепції. Однак, діти, які відчувають, що вони повинні «заслужити» любов батьків, можуть в кінцевому підсумку мати низьку самооцінку і відчуття власної негідності.
Конгруентність
На думку Карла Роджерса, у кожного з нас є своє бачення нашого «ідеального Я». Утім тут є одна проблемка. Наше уявлення про те, якими ми хочемо бути, не завжди збігається з нашим сприйняттям того, ким ми є сьогодні. Коли наше уявлення про себе не збігається з нашим ідеальним “Я”, ми перебуваємо у стані невідповідності.
Роджерс вважав, що, отримуючи безумовне позитивне ставлення і прагнучи до самоактуалізації, люди можуть наблизитися до досягнення стану конгруентності.
Повноцінно функціонуюча особистість
Карл Роджерс припустив, що люди, які постійно прагнуть самоактуалізації, можуть стати тими, кого він назвав повноцінно функціонуючими. Повноцінно функціонуюча людина — це та, яка досягла конгруентності і живе сьогоднішнім днем.
Як і в багатьох інших аспектах його теорії, безумовне позитивне ставлення відіграє вирішальну роль у розвитку повноцінного функціонування. Ті, хто отримують неупереджену підтримку і любов, можуть розвинути самооцінку і впевненість у собі, щоб бути найкращою людиною, якою вони можуть бути, і жити, реалізовуючи свій повний потенціал.
За Роджерсом, повноцінно функціонуюча людина має деякі з наступних характеристик:
- Гнучка Я-концепція;
- Відкритість до нового досвіду;
- Здатність жити в гармонії з іншими;
- Безумовна повага до себе.
Чим теорії Карла Роджерса відрізнялися від інших течій в психології?
Гуманістичний підхід Карла Роджерса відрізнявся від інших психологічних теорій свого часу тим, що підкреслював важливість суб’єктивного досвіду та самосприйняття людини. Він вірив у вроджений потенціал для особистісного зростання та самоактуалізації, коли біхевіористи дивилися на людину, як на робота або примітивну тварину, що реагує на певні стимули. Утім, окрім біхевіористів були ще психоаналітики, що наголошували на важливості несвідомого та сексу.
Роджерс наголошував на емпатії, безумовному позитивному ставленні та щирості у терапевтичних стосунках, маючи на меті створити сприятливе та неупереджене середовище, де люди могли б досліджувати та розвивати своє справжнє “я”.
Скільки книг написав Карл Роджерс?
Загалом Карл Роджерс написав 16 книжок і понад 200 статей, його роботи перекладено 60 іноземними мовами. Серед найбільш популярних робіт виділяють:
— Клінічне лікування проблемної дитини (1939);
— Консультування і психотерапія: Новітні концепції в практиці (1942);
— Клієнт-центрована терапія: Сучасна практика, наслідки та теорія (1951);
— Становлення особистості: Погляд терапевта на психотерапію (1961);
— Від людини до людини: Проблема буття людини (1967);
— Свобода вчитися: Погляд на те, якою може стати освіта (1969);
— Про групи зустрічей (1970);
— Стаємо партнерами: Шлюб та його альтернативи (1972);
— Про особисту владу: внутрішня сила та її революційний вплив (1977);
— Спосіб буття (1980).
Завершальне слово
Підсумувати біографію Карла Роджерса ми хочемо його власними словами, які він промовив у 1966 році:
“У мене не надто чудова репутація в психології як такій, і це мене найменше турбує. Але в освіті, промисловості, груповій динаміці та соціальній роботі, у філософії, науці, теологічній психології, а також в інших галузях мої ідеї поширилися та справили такий вплив, якого я ніколи не міг собі уявити”.
Карл Роджерс
Використані Джерела
- Ismail NAH, Tekke M. Rediscovering Roger’s self theory and personality. J Educ Health Community Psychol. 2015;4(3):28-36.
- Rogers CR. On Becoming a Person, A Therapist’s View of Psychotherapy. Boston: Houghton Mifflin; 1961.
- Timothy C. Thomason, The Shadow Side of the Great Psychotherapists, 2016, Volume 5
- Rogers, C. R. (1967). Carl R. Rogers. In E. G. Boring & G. Lindey (Eds.), A history of psychology in autobiography, Vol. V (pp. 343-384). New York, NY: AppletonCentury-Crofts