Еріх Фромм: Біографія психолога, що навчив нас свободі та любові

Еріх Фромм не відкривав революційних методів психотерапії та не формував психологічні школи, які радикально змінювали підхід до лікування душевних хвороб. Ви не знайдете багато інформації щодо його приватної практики, оскільки все обмежується лише тим, що він практикував психоаналіз. Однак є одна річ, яка відрізняє його серед решти психологів. Еріх Фромм подарував нам чимало психологічних концепцій, які дозволили не тільки краще зрозуміти людину, а й зробити її життя трохи кращим. Його праці були спрямовані на розкриття природи людини та шляхів досягнення нею гармонії із собою та суспільством.

Через різноманітне поле інтересів і досліджень цілком слушно буде задатися питанням “Ким насправді був Еріх Фромм?” Психологом? Філософом? Чи навіть Соціологом? Адже йому вдалося зробити вклад у кожну з цих галузей. Щоб відповісти на це питання, ми пропонуємо разом з нами розглянути його життєвий шлях та основні ідеї, щоб краще зрозуміти цю неординарну особистість.

Раннє життя Еріха Фромма

Еріх Фромм народився 23 березня 1900 р. у Франкфурті-на-Майні в єврейській родині. Його мати, Роза Фромм, у дівоцтві Краузе, була донькою рабина, який емігрував із Росії, а її дядько, Даян Людвіг Краузе, мав славу одного з найавторитетніших талмудистів у Познані. Під впливом цього двоюрідного діда, який регулярно надсилав хлопчикові вказівки з читання Талмуда, юний Еріх мав намір присвятити своє життя вивченню і проповіді юдаїзму. Світ, в якому зростав Фромм, він називав докапіталістичним, а інколи й середньовічним. За його словами, він виховувався в атмосфері, якій був чужий буржуазний дух рубежу ХIХ-ХХ століть. Через таке виховання йому було соромно за людей, які при ньому визнавали, що мета їхнього життя це добування грошей. Щоправда, у цьому немає нічого дивного, адже в юдаїстських традиціях, кінцевою метою будь-якої праці та діяльності є самовдосконалення.

Врешті решт ця ідеологія суттєво вплинула на формування філософських концепцій Фромма. Щоправда, згодом цей зв’язок з юдаїстськими традиціями поступово почав згасати, а у 26 років Фромм взагалі покинув юдаїзм.

У 1918 році настав час вступати до університету і Фромм вирішив вивчати право. Та до юриспруденції він швидко охолонув і врешті вирушив до Гейдельбергу вивчати філософію, соціологію та психологію. Там він захистив свою докторську дисертацію із соціології у 1922 році.

Еріх Фромм та знайомство з психоаналізом

До психоаналізу Еріх Фромм дійшов у 20-тих роках через Фріду Райхман. Їхнє знайомство відбулося через третю особу і на початку не виходило за межі дружнього спілкування. Та незабаром психологині вдалося молодого парубка не просто зацікавити психоаналізом, а й взагалі стати його аналітиком. Так врешті психотерапевтичний зв’язок призвів до одруження. Для багатьох це було чималим здивуванням (хоч у ті часи уже зустрічалися кейси з укладанням шлюбу із пацієнтами), адже ні аналітичні одкровення, ні різниця у віці (Фріда була на 10 років старша) не стали на заваді шлюбу. Щоправда, сумніви оточення виявилися небезпідставними. Проживши разом лише 4 роки, подружжя розлучилося (розлучення було оформлено лише в 1940 р. у США). Утім, добрі стосунки їм вдалося зберегти, і всі наступні роки Фріда жила під подвійним прізвищем — Фромм-Райхман.

Проте повернімось до його навчання. У 1925 році Фромм завершив обов’язкову психоаналітичну підготовку (серйозною вадою якої, втім, вважалася відсутність у нього медичної освіти) і розпочав власну приватну практику. Серед його пацієнтів виявилося чимало американців, що врешті допомогло йому пізніше асимілюватися за океаном.

На самому початку Фромм стояв на позиціях ортодоксального фройдизму, його ранні роботи публікувалися в солідних психоаналітичних журналах, зокрема в авторитетному “Імаго“. Із Зиґмундом Фройдом він ніколи не був особисто знайомий, але глибоко перейнявся духом його вчення. Та з часом прихильність до фройдистської доктрини охолола, через що він став одним із найрішучіших ревізіоністів психоаналізу — неофройдистом.

Фромм критично ставився до багатьох ідей Фройда, включаючи Едіпів комплекс, інстинкти життя і смерті та теорію лібідо. Він також відокремився від Фройда своєю вірою в те, що суспільство і культура відіграють значну роль в індивідуальному розвитку людини. Він не ставив біологічні фактори на вершину становлення особистості.

Та не менш цікавим фактом є те, що Фромм не опублікував жодного психоаналітичного дослідження, хоча був психоаналітиком і супервізором. Він не писав про свої випадки та ніколи не надавав матеріал для аналізу з власних сновидінь, як це було прийнято в той час.

Як Еріх Фромм втік від нацистів

Велика практика, спілкування з пацієнтами дали Фромму багатий матеріал для переосмислення співвідношення біологічних і соціальних факторів у формуванні людської психіки. З 1929-1932 рік він також працював Інституті соціальних досліджень у Франкфурті, де у нього була можливість аналізувати чимало емпіричних даних. Наприкінці своєї роботи в інституті Фромм організував дослідження неусвідомлюваних мотивів поведінки широких мас. У ході того дослідження йому вдалося виявити, що люди не тільки не чинитимуть спротиву нацизму, який зароджується, а й своїми руками приведуть його до влади. Пояснення цьому “ірраціональному” явищу Фромм вбачав у механізмі “втечі від свободи“, коли стомлені національним приниженням, безробіттям, інфляцією народні маси охоче відмовляються від привілеїв, які даються свободою, і охоче жертвують ними в обмін на “порядок” і гарантовану миску юшки.

Фромм поставився з усією серйозністю до результатів своїх досліджень і не мав ніяких ілюзій щодо “Твердої руки”, яка прийде і наведе у країні порядок. Тому в 1933 році він був одним із перших, хто покинув Німеччину. Фромм перебрався до Женеви на деякий час, а потім наступного року емігрував до США. До своєї батьківщини він більше ніколи не повертався.

Еріх Фромм в Америці

Роки Фромма в Америці (певний період він прожив як в США, так і Мексиці) минали доволі плідно. У 1941 році він опублікував свою першу книгу — “Втеча від свободи”. У ній він описував різні модифікації тоталітарного режиму. Цей дебют приніс автору шалену популярність в Америці, але в Німеччині працю зустріли із ненавистю.

За океаном Фромм займався широкою дослідницькою та педагогічною діяльністю, вів клінічну практику, писав і видавав книжки, які приносили ще більшої слави:

• “Людина для себе” (1947)
• “Казки, міфи та сновидіння” (1951)
• “Здорове суспільство” (1955)
• “Мистецтво кохання” (1956)
• “Революція надії” (1968)
• “Мати або бути?” (1976).

Останню з названих книжок можна вважати відгуком на твір французького філософа Г.Марселя “Бути чи мати?”, де висловлено багато близьких Фромму суджень про негативні аспекти технократичної цивілізації з її неконтрольованим культом споживання.

Протягом усього життя, незалежно від того, де Еріх Фромм жив — у США, Мексиці чи Швейцарії (тут він помер у 1980 році), він продовжував активну приватну практику психоаналізу поряд з академічною.

Вклад Еріха Фромма у психологію

Христина Енеску у своїй статті Erich Fromm – a Therapeutic Vision Well Ahead of its Time писала, що недостатньо декількох речень аби повністю висвітлити внесок Фромма у психологію. Вона аргументувала це тим, що його бачення людини виходить за рамки психоаналітичної теорії та психології. Однак ми все ж таки спробуємо підсумувати деякі загальні ідеї:

Соціальний характер

Теорія соціального характеру, розроблена після антропологічного дослідження у Мексиці, нерідко згадується науковцями як один з найвагоміших внесків Фромма. Для нього соціальний характер — це поняття, яке описує формування спільної структури характеру суспільства або соціального класу відповідно до їхнього способу життя та соціальних очікувань і вимог щодо соціально адаптивної поведінки. Простішою мовою соціальний характер стосується спільних рис особистості та поведінки, які притаманні людям певного суспільства чи соціального класу.

Наприклад, в авторитарному суспільстві, де від людей очікують беззаперечного виконання наказів, соціальний характер передбачає слухняність і покірність владі. Люди будуть мотивовані виконувати накази, навіть якщо їм це не до вподоби, тому що цього від них очікують. Якщо розглядати споживацьку культуру, яка акцентує увагу на купівлі речей, соціальний характер передбачає бажання витрачати гроші та споживати. Прибічники цієї культури вмотивовані ходити по магазинах та здійснювати покупки, в яких з іншого боку не має гострої потреби: нова техніка, новий автомобіль, новий товар, що завірусився у соціальних мережах. Багато цих речей нам не потрібні, однак ми це робимо, бо цього вимагає від нас суспільство.

Соціальний характер пояснює, чому люди з різних суспільств часто діють передбачуваними способами, пов’язаними з нормами їхньої культури. Йдеться не про окремих людей, а про широкі патерни в суспільстві. Кожна людина має унікальні риси, але також поділяє ключові риси з іншими представниками свого соціального класу чи суспільства.

Цей соціальний характер розвивається з раннього дитинства, коли діти формуються під впливом сім’ї, школи та інших інституцій. Він дозволяє людям діяти так, як це необхідно для функціонування суспільства. Отже, кожне суспільство формує соціальний характер таким чином, щоб змусити людей робити те, що потрібно в цій культурі, навіть якщо це обмежує індивідуальну свободу і спонтанність.

Вдосконалення теорії психоаналізу

Ми уже згадували у цьому матеріалі, що Фромм критикував Фройда за його небажання дивитися на природу людини ширше. Однак у цьому розділі хотілось би розповісти детальніше про розбіжності у цих поглядах.

1. Фромм не погоджувався з ідеєю Фройда про те, що лібідо або сексуальний потяг є головною силою, яка формує особистість дитини. Натомість він вважав, що характер дитини утворюється через стосунки та взаємодію з батьками та вихователями. Те, як вони реагують на потреби дитини, формує її світогляд. Якщо до дитинки проявляється любов, а її потреби задовольняються, то дитина вчиться очікувати від стосунків добра. Аналогічно це все працює і у зворотньому напрямку.
2. Розбіжності були також щодо Едіпового комплексу. Фройд вважав, що діти відчувають сексуальний потяг до батьків протилежної статі. Однак для Фромма прив’язаність дитини до батьків позбавлена сексуального характеру. Вона є глибокою потребою в безумовній любові та безпеці. Для здорового розвитку діти повинні відчувати себе захищеними та опікуваними батьками.
3. Фромм вважав, що погляд Фройда на людину як на таку, що керується суперечливими інстинктами життя і смерті, був занадто обмеженим. Люди мають складні мотивації, сформовані суспільством і культурою, а не лише біологічними потягами. Фромм говорив, що люди мають характер — унікальні моделі мислення і поведінки, засвоєні через соціальні відносини, а не тільки вроджені інстинкти.

Мистецтво бути і любові

У своїх роботах Фромм намагається знайти практичні рішення для психічного здоров’я не тільки окремої людини, а й суспільства в цілому. Книга під назвою “Мистецтво бути” спочатку мала бути частиною з іншої книги, але Еріх Фромм відмовився від неї, щоб дати людині можливість розвиватися по справжньому, а не за допомогою рецептів на кшталт “щастя за 10 простих кроків”.

Фромм вважав, що любов, у всіх її формах, є ключем до людського щастя і здорового суспільства. Батьківська любов, дружба, романтичне кохання та співчуття до всіх людей є надзвичайно важливими. Він бачив у них способи встановити глибокий зв’язкок між людьми і вийти не тільки за межі власних інтересів, а й ізоляції та безглуздості. Любов дає відчуття мети, що виходить за межі матеріального успіху. Суспільство, засноване на любові до людства, буде психічно і духовно здоровішим.

Та багато всяких інших

Список можна продовжувати ще далі, але це тоді перетвориться на ще довший матеріал про Фромма. На завершення ми лише коротко перерахуємо ще декілька робіт і відкритів:

• Значення соціуму і стосунків у формуванні та розвитку особистості
• Дослідження людської деструктивності
• Етика і моральна психологія
• Впровадження дзен-буддизму в психотерапевтичну практику і теорію.

Завершальне слово

Еріх Фромм прожив довге і плідне життя, залишивши по собі величезну теоретичну спадщину, яка не вкладається в межах якоїсь однієї науки. Він був психологом, який зміг розширити філософію і соціологію новими ідеями… Ідеями, які донині залишаються актуальними, оскільки торкаються вічних питань нашого існування. Головною метою його наукової та практичної діяльності було прагнення зрозуміти природу людини та допомогти їй досягти щастя і внутрішньої гармонії. Чи вдалося це йому? Ми гадаємо, що так.

Використані джерела

• Smith, J. Y. (1980, March 19). Psychoanalyst and philosopher Erich Fromm dies. The Washington Post
• Journal of Experiential Psychotherapy, vol. 22, no 3 (87) September 2019
• MSU Libraries”. lib.msu.edu.
• Fromm, Erich “Escape from Freedom” New York: Rinehart & Co., 1941, p. 41 – 42
• Fromm, E. (1947) Man for Himself. An Inquiry into the Psychology of Ethics. New York, NY: Holt, Rinehart, and Winston; 1947.
• Fromm, E. Beyond the Chains of Illusion: My Encounter with Marx and Freud. New York: Simon and Schuster; 1962