Зигунд Фройд — це особистість, яка у більшості випадків не потребує представлення. Минають десятки років, а ім’я віденського психоаналітика досі на слуху не тільки серед вузького кола науковців, але й звичайних людей.
Цей матеріал не буде класичною статтею, в якій розповідатиметься біографія та життєвий шлях Фройда. Замість цього я відповім на найбільш розповсюджені питання стосовно однієї з найбільш впливових фігур ХХ століття.
Зміст контенту:
Так він Фройд чи Фрейд?
Почнемо з найбільш жаркої суперечки серед лінгвістів та інтелектуалів. Адже в українських словниках прізвище пана Зигмунда зустрічається в обох варіантах — Фройд та Фрейд. Деякі мовознавці вважають, що транслітерація згідно другого (Фрейд) варіанту є слідування радянському взірцю. Доля правди в цьому є. З цієї причини лінгвісти стверджують, що в ідеалі необхідно опиратися на мову оригіналу — німецьку. Тому звучати прізвище на українській має тільки як «Фройд».
Як Зигмунд Фройд змінив світ?
Окрім відкриття методу психоаналізу, Фройд відзначився завдяки дослідам з кокаїном, пошукам статевих органів у вугрів і вивченню їх сексуального життя. Щоправда, великої слави вони йому не принесли.
Наукову працю над вугрями Фройд почав проводити у віці 19 років (1875 р.), коли розпочав вивчення зоології під керівництвом Карла Клауса. Професор доручив доволі амбіційне завдання — вивчити статеву систему вугрів та виявити у самців сім’яники, оскільки процес розмноження вугрів був таємницею для зоологів. Однак 400 препарувань не дали учневі Клауса бажаного результату. З часом всю славу забрав польський вчений Сірський, якому все-таки вдалося відшукати сім’яники у вугрів.
Кокаїн Фройд вивчав з ентузіазмом понад 13 років. На початку він вважав його чудовими ліками, опублікував чотири наукові роботи про його ефект і мав думки стосовно того, що кокаїн може бути ефективним засобом анестезії. Однак Карл Коллер скористався ідеями товариша, провів серйозний експеримент і став першовідкривачем кокаїнової анастезії.
З психоаналізом склалася інша історія, на цей раз Фройда ніхто не обганяв. Можна навіть сміливо сказати, що йому вдалося зробити справжню революцію в психіатрії та психології. Якщо додати конкретики, то він змінив розуміння та лікування психічних розладів. Відкриття австрійського психіатра зробило терапію більш гуманною щодо пацієнтів. Адже раніше замість розмов на канапі, психічно хворих «лікували» електрошоковою терапією, лоботомією та іншими не надто приємними методами.
Окрім гуманізації терапії та створення першої теорії особистості йому вдалося глибоко змінити наше розуміння людства, мислення і культури. Як і Дарвін, він потривожив сон світу, відкривши досі неприйнятні, але фундаментальні істини про людську природу.
Чому критики не дають спокою Фройду?
Теорія Фройда знайшла ще на етапі зародження як і багато прихильників, так і критиків. Опоненти в основному критикують віденського аналітика за відсутність наукового підходу. Адже ні одне серйозне емпіричне дослідження не підтвердило його теорію. Все тримається виключно на вірі послідовників. Однак наш герой не надто цим переймався. Ось дві цитати, які характеризували його ставлення до цієї ситуації:
«Ці критики, які укладають свої експерименти в рамки методологічних підходів, нагадують мені людей, що весь час протирають свої окуляри замість того, щоб носити їх і дивитися»
«Насправді, я не вчений, ні той, хто спостерігає, хто проводить експерименти, ні той, хто думає. За своїм темпераментом я є не чим іншим, як конкістадором, авантюристом, яким рухає цікавість, зухвалість і завзятість, що властиві подібним персонам»
На думку Фройда, його теорія не потребувала визнання. Він виступав проти статичного порівняння між групами пацієнтів, оскільки вважав кожного пацієнта неповторним. Адже про яку правдивість досліджень може йти мова, коли є унікальність?
Що Зигмунд Фройд говорив про сновидіння?
Говорив Фройд багато про сновидіння, а якщо точніше, то написав аж цілу книгу «Тлумачення сновидінь». Плюс не обійшлося без згадок снів у 25 томах. Як ви вже зрозуміли, він вважав дослідження сновидінь надзвичайно важливим завданням.
У теорії сновидінь Фройда сни є не що інше, як бажання, які ми прагнемо втілити в повсякденному житті. Деякі з цих бажань невинні, і в цих випадках наші сни демонструють їх такими, якими вони є. Однак є й такі забаганки, які настільки неприйнятні для нас (наприклад, сексуальні чи агресивні потяги, в яких ми не можемо зізнатися або реалізувати), що наші сни змушені накладати на них цензуру.
Такі неприйнятні потяги зазвичай блокуються нашим свідомим. Однак уві сні захисні механізми ослабляються і ці хотіння з’являються в сновидінні в невпізнанному і часто химерному вигляді. Однак за допомогою психоаналізу, можна виявити бажання, яке стоїть за сновидінням.
Що Зигмунд Фройд говорив про інцест?
На думку Фройда, необхідності в сильному культурному табу на інцест не появилось би, якби люди не відчували сексуальний потяг до своїх родичів. Враховуючи, що схрещування з родичами пов’язано з підвищеною смертністю, він стверджував, що табу на інцест виникло як спосіб утримання від небезпечних кровозмішувальних бажань.
Хто вплинув на Зигмунда Фройда?
Є дві персони, які вплинули на Фройда. Першим був відомий французький невролог Жан Шарко, з яким відкривач психоаналізу працював у свої ранні роки. Саме завдяки йому майбутній піонер психоаналізу зацікавився емоційним розладом, відомим як істерія. Пізніше наставник та друг Зигмунда доктор Йозеф Броєр познайомив його з хворою на істерію пацієнткою, яку звали Анна О. (справжнє ім’я Берта Паппенгайм).
Броєр з’ясував, що істерія пов’язана із травматичними переживаннями минулого, а її прояви можна послабити або взагалі звести нанівець, якщо болючі спогади будуть відтворені в гіпнотичному стані. Цей метод він називав катарсичним. Трохи згодом Броєр і Фройд виявили, що метод працює і без гіпнозу. Анна, жартуючи, називала це чисткою димаря. Для цієї форми терапії вона придумала назву — «лікування розмовами».
«Випадок Анни Олівайдер» дозволив Броєру і Фройду у 1893 році написати працю «Про психологічний механізм істеричних феноменів», а через 2 роки видати книгу «Нариси істерії». Основа цих клінічних досліджень стала рушійною силою для зародження психоаналізу.
Що означає обмовка по Фройду простими словами?
Обмовка проявляється в тому, що людина сказала не те, що хотіла сказати. Це словесна помилка або помилка пам’яті, яка пов’язана з несвідомим. На думку Фройда, ці незручні «промахи» розкривають потаємні думки і почуття людей. Типовий приклад: чоловік називає свою дружину іменем колишньої.
Що варто прочитати з книжок Зигмунда Фройда?
Фройд написав чимало книг за своє життя. Зазвичай, коли у автора є солідний багаж написаних праць, то читачі відразу кидаються читати найбільш популярні роботи (у нашому випадку це«Тлумачення сновидінь»). Однак розпочинати знайомство з Фройдом краще не з цієї книги, адже для непідготовленого читача вона буде складною.
Рекомендую почати з «Психопатології повсякденного життя», яку опублікували в 1904 році, через п’ять років після «Тлумачення сновидінь». Вона чудово підійде новачкам, оскільки складається з повсякденних та знайомих випадків, які доступно пояснюються.
«Вступ до лекцій психоаналізу» стане гарним продовженням, оскільки містить методичний виклад теорії батька психоаналізу. До того ж автор постарався над тим, щоб його лекції були легко зрозумілими широкій аудиторії.
Якщо впоралися і з цією книгою, то можете братися за сновидіння.
Чи актуальний сьогодні Зигмунд Фройд?
Актуальний, але більше як орієнтир. Спадщина Фройда вийшла за рамки науки, його ідеї проникли глибоко у західну культуру. Як визнає психолог і критик Фройда Джон Кілстром:
“Більше, ніж Ейнштейн або Уотсон і Крик, більше, ніж Гітлер або Ленін, Рузвельт або Кеннеді, більше, ніж Пікассо, Еліот або Стравінський, більше, ніж Бітлз або Боб Ділан, вплив Фройда на сучасну культуру був глибоким та тривалим”.
Джон Кілстром
Однак Зигмунд Фройд здебільшого повністю втратив свою популярність в академічному середовищі. Простіше кажучи, ніхто, хто серйозно ставиться до психології, не використовуватиме його як перевірене джерело. У 1996 році журнал Psychological Science дійшов висновку, що «немає буквально нічого, що можна було б сказати, з наукової чи терапевтичної точки зору, на користь усієї фрейдистської системи або будь-якої з її догм». Як дослідницька парадигма вона практично мертва.
Стоп, так він актуальний чи ні?
Ну…
Фройд був абсолютно правий у своєму твердженні, що ми не є господарями власного розуму. Він показав, що людський досвід, думки і вчинки керуються не тільки нашою свідомістю, але й силами, що знаходяться поза нашою свідомістю і контролем — силами, які ми зрештою можемо зрозуміти за допомогою терапевтичного процесу (психоаналізу). Сьогодні мало хто буде сперечатися з ідеєю несвідомого розуму, і твердження Фройда про центральну роль несвідомого розуму у діях людини так само актуально для психології сьогодні, як і тоді.
