Дослідження біографії відомих людей нерідко дозволяє нам краще зрозуміти не тільки їх самих, а й зроблені ними відкриття. Якби мене запитали, чий життєвий шлях я міг би навести для прикладу, то однозначно б згадав Еріка Еріксона. Це був відомий німецький психоаналітик, якому вдалося значно розширити теорію Зигмунда Фройда та закарбувати своє ім’я у підручниках з вікової психології. Якщо ви ніколи не чули про нього, то відкриєте для себе ще одну не менш цікаву особистість у світі психології. Однак ті, кому його теорії уже відомі, зможуть краще зрозуміти як і чому вони виникнули, адже ключ до них лежить у його життєвому досвіді.
Зміст контенту:
За що Ерік Еріксон відомий?
Ерік Еріксон став найбільш відомим завдяки теорії про те, що кожна стадія життя, починаючи з дитинства, пов’язана зі специфічною психологічною боротьбою, яка сприяє формуванню важливих аспектів особистості. Ця теорія стала квантовим стрибком у фройдівській думці, припускаючи, що Его і почуття ідентичності формуються протягом усього життя, і що досвід, отриманий у більш пізньому віці, може допомогти загоїти рани, завдані в ранньому дитинстві.
Учений побудував вікову періодизацію розвитку особистості, виокремивши вісім етапів, що охоплюють усе життя — від народження до старості. Ця модель ґрунтувалася на епігенетичному принципі, взятому з ембріології: кожен етап розвитку містить моменти, які є вирішальними для подальшої еволюції. Еріксон звів етапи розвитку в таблицю, над якою ретельно працював протягом двадцяти років. Він опублікував її тричі (у 1959, 1963, 1968 роках), щоразу незначно її модифікуючи. Сьогодні його таблиця періодизації розвитку входить до всіх підручників із вікової психології.
Серед численних праць Еріксона найвідомішими є дві його книжки з вікової психології:
- «Дитинство і суспільство» 1950 року
- «Ідентичність: юність і криза» 1968 року
Літературне визнання та престиж у середовищі американських науковців він здобув як автор двох біографічних досліджень, у яких розглядав поєднання історії життя видатної особистості та певного історичного моменту. Це книжки «Молодий Лютер» 1958 року та «Істина Ганді» 1969 року, за яку він здобув Пулітцерівську премію та національну премію США.
Життя Еріка Еріксона
Дитинство
Ерік Еріксон народився 15 червня 1902 року у німецькому місті Франкфурт. Його молода єврейська мати, Карла Абрахамсен, деякий час виховувала Еріка сама, перш ніж вийшла заміж за лікаря, доктора Теодора Гомбургера. Той факт, що Гомбургер не був його біологічним батьком, приховувався від сина протягом багатьох років. Згодом Еріксон дізнався правду, але це нічого не принесло, окрім почуття розгубленості. Хлопчина замислювався над питанням ким він був насправді, але відповіді не знаходив.
Цей ранній та сумний досвід допоміг розпалити його інтерес до формування ідентичності. Пізніше він пояснював, що в дитинстві часто відчував, що не вписується у свою спільноту і не знає хто він насправді. Таким чином таємниця біологічного походження Еріксона послужила однією з ключових сил його подальшого інтересу до формування ідентичності.
Його інтерес до ідентичності отримав подальший розвиток на основі його власного шкільного досвіду. У школі при єврейському храмі його дражнили за нордичну зовнішність (високий, голубоокий, світловолосий), яка сильно виділяла Еріксона серед інших дітей. У гімназії теж не обійшлось “без пригод”, оскільки єврейське походження не надто приймалося в тому суспільстві.
Молодість
Цікаво відзначити, що Еріксон так і не отримав офіційної освіти в галузі медицини чи психології. Під час навчання в Гуманістичній гімназії він цікавився насамперед такими предметами, як історія, латинська мова та мистецтво.
Його вітчим, лікар, хотів, щоб Ерік вступив до медичної школи, але наш герой не надто поділяв цю думку, тому натомість обрав для себе художню академію. Щоправда, довго навчатися йому не довелося, оскільки вирішив кинути навчання і податися в мандри Європою разом з друзями. До речі, у ті часи це була не така вже й рідкісна практика. Молодь була схильна йти в подорожі, щоб пізнати краще себе та зрозуміти чого вони хочуть від життя.
Знайомство Еріксона з психоаналізом

Перше знайомство з психоаналізом відбулося у 25 років. Це був 1927 рік, період, коли Еріксон працював вчителем в альтернативній школі Дороті Берлінгем, подруги Анни Фройд. Там він познайомився з дочкою батька психоаналізу, якій сподобалося як молодий художник (Еріксон спеціалізувався на дитячих портретах) знаходив взаєморозуміння з дітьми. Вона зацікавила його дитячим психоаналізом і залучила до участі в семінарах віденської психоаналітичної школи. У 1927-1933 роках Еріксон активно опановував теорію і практику психоаналізу. Зрештою Еріксон отримав два сертифікати від Асоціації вчителів Монтессорі та Віденського психоаналітичного інституту.
Згідно з некрологом Еріксона, він не тільки протягом декількох років працював з Анною у школі, а й також встиг побувати її пацієнтом. Тоді в цьому дивного нічого не бачили, адже психоаналіз у ті часи не мав такого формального характеру.
“Я платив пані Фройд 7 доларів на місяць, і ми зустрічалися майже щодня. Мій аналіз, який дав мені самоусвідомлення, навчив мене не боятися бути самим собою. Ми тоді не використовували всі ці псевдонаукові терміни — захисні механізми і тому подібне — тому процес самоусвідомлення, часом болісний, відбувався у визвольній атмосфері”
Ерік Еріксон про сеанси психоаналізу. 1994 NY Times
Еміграція до США та новий етап у житті

З приходом Гітлера до влади життя євреїв та психоаналітиків складалося не надто радісно, тому Еріксон прийняв рішення у 1933 році емігрувати до США. Незважаючи на відсутність диплома, йому запропонували роботу викладача в Гарвардській медичній школі. Академічна кар’єра склалася для нього доволі успішно. Однак, крім викладання, Еріксон також займався приватною практикою, адже дитячий психоаналіз був зовсім нерозвиненим у Сполучених Штатах. Знайти клієнтів не склало жодних труднощів.
Хоч Еріксону вдалося отримати роботу викладача без диплома, але колеги все одно закликали його захистити кандидатську. Адже це більш прийнятно та престижно для академіка мати науковий ступінь. Ось, що Еріксон говорив про це:
«Я спробував трохи, — згадував він, — а потім сказав: «До біса це». Він відчував, що може навчитися більше від дітей. «Ви бачите, як дитина грається, — говорив він, — і це так близько до того, як художник малює, бо в грі дитина говорить, не промовляючи жодного слова. Ви бачите, як вона вирішує свої проблеми. Ви також можете побачити, що не так. Маленькі діти, особливо, мають величезний творчий потенціал, і все, що в них є, виходить на поверхню у вільній грі».
Вирізка тексту зі статті NY Times, 1994
Цікавим фактом з цього періоду є також те, що саме в США наш герой взяв собі те прізвище, під яким ми його знаємо. До того він носив прізвище свого вітчима — Гомбургер. Саме на знак вірності своєму невідомому батькові Еріксон обрав прізвище нордичного звучання; беручи таке прізвище, він ставав сином Еріка, або, як зазначає його біограф Поль Розен, «сином самого себе».
Ерік Еріксон та Психоаналіз
У той час як теорія Фройда зосереджувалася на психосексуальних аспектах розвитку, Еріксон, додавши інші впливи, допоміг розширити і поглибити психоаналітичну теорію. На його думку, соціальні обставини є не менш важливими, ніж внутрішня психіка, у визначенні людської особистості.Взагалі до ідей Фройда він ставився надзвичайно шанобливо, хоч його власна концепція виросла з критичного переосмислення цих ідей. Еріксон неодноразово наголошував на своїй прихильності до фройдизму, особливо коли 1969 року заявив:
“Я насамперед психоаналітик, це єдиний метод, який я приймаю”.
Ерік Еріксон
Щоправда, теорії пана Еріксона не були повністю прийняті фройдистами, ортодоксальні психоаналітики вважали його єретиком. Йому це було добре відомо, адже він сам вважав, що Анна Ф., з якою у нього були особливі стосунки, була незадоволена його відходом від фройдівського канону. Та насправді Еріксона не надто турбувало, що говорили про нього критики.
Еріксон також відрізняється від більшості інших теоретиків своїм акцентом на продовженні психодинамічних процесів протягом усього життя. Хоч Юнг обговорював важливість середнього віку, його теоретизування ґрунтувалося на східних поглядах, а не на психодинамічній теорії. Ряд інших аналітиків наголошували на соціокультурних факторах у дорослому віці, зокрема Адлер і Хорні, але тільки Еріксон запропонував безперервну, єдину теорію від народження до старості, теорію, засновану на традиційних психодинамічних поглядах.
Як Ерік Еріксон досліджував індійців

У довоєнні роки Еріксон разом з антропологом Мікелем вивчав життя індіанців племені Сіу в резервації в штаті Південна Дакота. Американська комісія у справах індіанців замовила це дослідження, оскільки їх сильно турбувала катастрофічно низька ефективність освіти індіанської молоді.
Молоді Сіу не приймали життєвих принципів, які їм вкладали в голови американці. Їхні старання викликали тільки апатію і провокували на пияцтво та злодійські вчинки. Певна група психологів та психіатрів розглядали ці факти як свідчення інфантильної стадії розвитку суспільства у Сіу або говорили про невротичний склад особистості його членів. Утім Еріксон мав іншу думку. Він вважав, що жодне суспільство, нехай навіть «найбільш примітивне», не може дозволити собі культивувати інфантильність і невротичність.
Плем’я Сіу споконвіку було народом воїнів і мисливців за бізонами. Усе життя племені полягало в нескінченному кочуванні безкрайніми лісостепами, у переслідуванні бізонових стад і сутичках із ворожими племенами. Освоєння європейцями Америки призвело до того, що землі племен були захоплені та розорані, а бізони перебиті. Значну частину індіанців винищили, а решту насильно перемістили в резервацію, де, щоб уникнути ерозії ґрунту, заборонялося займатися скотарством. Коротко кажучи, весь уклад життя Сіу виявився зруйнованим.
Підкоривши індіанців, нові володарі земель не дали їм жодних можливостей створити нову систему цінностей, знайти нову ідентичність. У цих умовах єдиним способом зберегти свою ідентичність у Сіу стало підтримання колишньої системи цінностей. У дітях з раннього віку продовжували виховувати особистість мисливця на бізонів, а всі знання, вміння, цінності, форми поведінки, що не пов’язані з цією ідентичністю, відкидалися.
Завершальне слово
Ерік Еріксон прожив тривале та насичене життя, яке обірвалося 1994 року. Він був одним з найбільш впливових психоаналітиків післявоєнної Америки. Особисто був знайомий із Зигмундом Фройдом, завжди відносився до нього шанобливо, але зумів піти далі, ніж ортодоксальні фройдисти. Адже йому вдалося докорінно змінив наші погляди на людський розвиток.
Список використаних джерел
- Erik Erikson, 91, psychoanalyst who reshaped views of human growth, dies. The New York Times. Published May 13, 1994.
- Erikson EH. The Erik Erikson Reader. Coles R, ed. W.W. Norton and Company; 2000.