Карл Юнг з відкриттям Аналітичної психології здійснив чималий вплив на культуру та суспільство. Цей напрям звісно не набув такої популярності серед мас, як психоаналіз, хоч обидві течії використовують одну й ту саму базу і подібні принципи — роботу з несвідомим. Тому деякою мірою аналітична психологія є дещо іншою версією психоаналізу, яке не зосереджена на сексуальних аспектах життя. Можливо, саме через рішення не приділяти стільки уваги сексу аналітична психологія не настільки збентежувала голови людей. Утім цей напрям залишається не менш цікавим і вартим дослідження. І повірте, аналітичній психології є чим вас здивувати.
Зміст контенту:
Що таке Аналітична Психологія?
Аналітична психологія, іноді відома як юнгіанський аналіз, є поглибленою, аналітичною формою розмовної терапії, започаткована швейцарським психіатром Карлом Юнгом на початку 20-го століття. Вона призначалася для об’єднання свідомої та несвідомої частин розуму, щоб допомогти людині відчути себе збалансованою та цілісною. Юнгіанська терапія закликає клієнтів поглянути на «справжнє я», а не на те, яке вони представляють зовнішньому світу.
Історія Аналітичної Психології
Щоб зрозуміти історію аналітичної психології, нам потрібно зробити крок назад у часі, на початок 1900-х років, коли фройдівський психоаналіз був домінуючою теорією в психології. Юнг вивчав медицину в Цюрихському університеті, який закінчив у 1900 році. Того ж року він став головним асистентом Ойгена Блейлера, який відзначився введенням поняття «Шизофренія» та «Аутизм». Пліч-о-пліч вони працювали до 1909 року, аж поки Юнг не вирішив повністю зайнятися приватною практикою.
Як Зигмунд Фройд вплинув на розвиток аналітичної психології
Фройд у ті часи наводив галасу у Європі зі своїм революційним психоаналізом. Деяких науковців лякали теорії Фройда, але Юнг захоплювався його відкриттям несвідомого і працею «Тлумачення сновидінь». Так він вирішив відправити піонеру психоаналізу копію своєї роботи «Дослідження асоціацій слів», яка справила сильне враження на віденського аналітика. Наслідком цього стала перша зустріч Юнга і Фройда у Відні 1907 року. Після цієї зустрічі утворилася міцна дружба, спільна гастроль до США, яку Американська психологічна асоціація назвала «найвідомішою конференцією в історії американської психології», легкі та терпимі розбіжності на психоаналіз, драматична подія, що стала завершенням стосунків тривалістю в 5 років.
Точкою неповернення стала публікація Юнга «Символи трансформації» у 1913 році. У цій книзі «Перший принц Фройда» аналізував фантазії молодої американки, яку ніколи не бачив. Карл Юнг використав багато антропологічних, літературних та релігійних порівнянь, щоб пояснити та інтерпретувати ці фантазії. Він стверджував, що первинний культурний чи релігійний рівень психіки є настільки ж фундаментальним, як і сексуальний чи агресивний. Ця праця представляла ширше бачення лібідо і мала радикальний відхід від акценту Фройда на сексуальній природі людської психології та натомість зосереджувалася на духовних і символічних аспектах людського досвіду. Батько психоаналізу з цим звісно не хотів миритися, тому вирішив припинити їхню дружбу і Юнгу довелося покинути «Психоаналітичне товариство».
Аналітична психологія, як самостійна течія
Після закінчення дружби з Фройдом Юнг продовжив розвивати свій власний унікальний підхід до психології, який він назвав аналітичною психологією. Він робив більший акцент на дослідженні несвідомого та духовності, ніж Фройд.
Праці Юнга з аналітичної психології набули популярності, і він здобув прихильників як серед науковців, так і серед широкої громадськості. У 1916 році він опублікував «Психологічні типи», в якій розширив свою попередню роботу про типи особистості і ввів поняття «колективного несвідомого».
У 1920-1930-х роках Юнг продовжував удосконалювати свої теорії та розробляти нові методи дослідження несвідомого. Він ввів поняття «активна уява», техніку дослідження символів і архетипів, які з’являються у снах і фантазіях, щоб отримати уявлення про психіку людини. Ідеї Юнга про аналітичну психологію мали значний вплив на сферу психології та вплинули на багатьох інших дослідників і практиків. У 1955 році він заснував Міжнародну асоціацію аналітичної психології, яка і сьогодні продовжує сприяти вивченню та практиці аналітичної психології.
В останні десятиліття інші психологічні напрями, які більше ґрунтуються на емпіриці та доказах, стали більш популярними, ніж аналітична психологія, яка складається з елементів містики та віри. Проте, юнгіанський аналіз практикується і сьогодні та зберігає відданих прихильників серед клієнтів і практиків.
Основні поняття Аналітичної Психології
Модель психіки
Юнг стверджував, що людська психіка складається з трьох компонентів:
- Его
- Особисте несвідоме
- Колективне несвідоме
Его представляє свідомий розум, який відповідає за усвідомлення нашого існування та почуття особистої ідентичності. Це двері між внутрішнім і зовнішнім світами психіки.
Особисте несвідоме складається зі спогадів, які є підсвідомими, забутими або пригніченими. Дещо з особистого несвідомого може бути повернуто до свідомого розуму. Юнг вважав, що для того, щоб відбулася індивідуація (про це трохи ниже буде), особисте несвідоме і Его повинні дійти до злиття.
Колективне несвідоме є однією з найбільш унікальних і суперечливих концепцій Юнга в його теорії особистості. Ідея припускає, що існує універсальна версія особистого несвідомого, яка ділиться з усіма іншими представниками людського роду. Це щось на зразок скриньки знань усіх наших предків, до якої ми маємо доступ. Ці народжені еволюцією спільні спогади всього людства Юнг називає архетипами, і вони представлені універсальними образами, які з’являються в різних культурах.
Архетипи
Центральне місце в юнгіанській психології займає поняття архетипів — давні й універсальні моделі поведінки, які часто представлені в міфології та символах. Їх існує чимало, але нижче ми розглянемо основні чотири архетипи, які обговорюються найчастіше:
- Тінь, аспект особистості, який ми вважаємо за краще приховувати. Архетип тіні представляє тваринну сторону нашої особистості. З тіні людина отримує як творчу, так і руйнівну енергію, яка впливає на наші схильності. Сюди відноситься все те, що людина не хоче знати про себе або що їй не подобається.
- Персона — частина особистості, яку ми воліємо показати людям. Цей архетип також називають «маскою», що означає зовнішнє обличчя, яке кожна особистість представляє світові. Це не наше справжнє «я», а наша «відповідність» у суспільстві. Як і акторська гра, персона — це вистава, яку ми граємо для інших, але вона не є тим, ким ми є насправді.
- Аніма і Анімус — жіноче та чоловіче начало в психіці людини. Для Юнга аніма і анімус були дзеркальним відображенням нашої біологічної статі. Іншими словами, чоловіки мають жіночі та чоловічі аспекти психіки, так само як і жінки.
- Самість — це архетип, який представляє єдине несвідоме і свідомість людини. Це те, що доводить відчуття єдності в людському досвіді. Кожна людина повинна прагнути досягти стану самості, щоб створити баланс між свідомим і несвідомим.
Індивідуація
За визначенням Американської психологічної асоціації, індивідуація — це «поступовий розвиток цілісної, інтегрованої особистості, яка охоплює все більшу кількість несвідомого, як особистого, так і колективного, і вирішує будь-які наявні конфлікти, наприклад, між інтровертованими і екстравертованими тенденціями».
Тобто терапевтичною метою індивідуації в аналітичній психології є процес, завдяки якому людина стає цілісною та зрілою особистістю. Вона повинна визнати самоцінність, унікальність і досягти самості. Це процес, за допомогою якого люди працюють над інтеграцією різних аспектів своєї психіки та досягненням відчуття цілісності. Це передбачає визнання і прийняття як світлих, так і темних сторін нашого «Я», а також роботу над їх інтеграцією таким чином, щоб досягти більшого особистісного зростання і самореалізації.
Сновидіння в Аналітичній психології
Юнг вважав, що сновидіння можуть дати нам підказки про те, що відбувається у нашому розумі та серці. Сновидіння — це спосіб комунікації несвідомого зі свідомим. В аналітичній психології сновидіння розглядається не як маскування чи симптом проблеми, а як джерело нового розуміння, особливо психічної функції архетипних образів. Юнг ніколи не розрізняв явне і приховане значення, оскільки засновував своє розуміння безпосередньо на контексті сновидінь.
Аналітична психологія, як правило, не заохочує вільні асоціації як такі; скоріше, вона використовує кругові асоціації навколо різних образів і дій у сновидінні, щоб зрозуміти сновидіння в його цілісності. Для цього напряму в психології поняття «знак» і «символ» мають інше значення, ніж в психоаналізі. Для Юнга знак — це значення, який означає щось відоме, тоді як символ — це образ, що вказує на щось частково відоме, але непізнаване у своїй основі. Символ має суб’єктивну динаміку, яка потужно притягує людину і трансформує психологічну енергію.
Аналітичні психологи вважають, що важливо звертати увагу на наші сни і намагатися зрозуміти, про що вони нам говорять. Так ми зможемо краще зрозуміти себе та свої емоції. Юнгіанська терапія заохочує пацієнтів працювати зі своїми сновидіннями, залучаючи до діалогу персонажів їхніх снів. Процес також може працювати шляхом персоніфікації та діалогу з персонажами фантазій, настроїв, таких як депресія, або внутрішнього ставлення, наприклад, критичного голосу. Цей метод називається “активна уява”. Малювання, ліплення, композиція і танець також можуть бути використані для зв’язку з несвідомим. Цей метод також послужив основою для розвитку творчих терапій, таких як арт-терапія, танцювальна терапія і музична терапія.
В основному, аналітична психологія вчить відкритого ставлення до тлумачення сновидінь. Юнг підкреслював, що до кожного сновидіння слід підходити без упереджених уявлень. Проте багато аналітичних психологів дотримуються думки, що образи сновидінь є частиною об’єктивної реальності психіки і що інтерпретація сновидінь займає центральне місце в теорії та практиці.
Варто відзначити, що сучасні нейропсихологи вважають теорію сновидінь Юнга набагато сильнішою, ніж у Фройда. Якщо вам стало цікаво чому саме, то варто глянути нашу публікацію, де ми розглянули теорії сновидінь.
Яка різниця між Аналітичною Психологією та Психоаналізом?
Психоаналіз Фройда та аналітична психологія Юнга є різними школами в межах глибинної психології. Хоч вони обидві намагаються зрозуміти роботу людської психіки, вони концептуалізують її по-різному. Щоправда, для обох напрямків здорова особистість — це та, яка досягла гармонії в різних аспектах свого життя.
Вище ми уже розглядали, як виглядає модель психіки за Юнгом. У Фройда вона теж виглядає трохи подібною, оскільки теж складається з трьох складових: Ід, Его, Супер-его.
- Его (за Фройдом) — це знову ж таки свідомий аспект розуму людини, тоді як Супер-его та Ід є несвідомими.
- Супер-его містить засвоєні правила, мораль і очікування відповідної поведінки.
- Ід складається з інстинктивних бажань, зокрема сексуального потягу, і забезпечує енергію для мислення та дій, часто у спосіб, який не схвалює Супер-его.
Таким чином, за Фройдом, Его має прагнути до балансу між первинними бажаннями Ід і суворим контролем Суперего, щоб розвинути здорову особистість.
Аналітики обох шкіл працюють над тим, щоб допомогти своїм клієнтам встановити контакт з несвідомим, оскільки це наблизить їх до мети стати здоровою особистістю. Для досягнення цього самопізнання існує декілька методів, але аналіз сновидінь є одним з найбільш поширених.
Фройдівський підхід тлумачення сновидінь передбачає, що інформація, прихована у несвідомому, базується на пригнічених сексуальних інстинктах, у той час, як аналітична психологія має більш загальний підхід без упередженого припущення про несвідомий матеріал. Несвідоме, на думку юнгіанських аналітиків, може містити пригнічені сексуальні потяги, а також прагнення, страхи та архетипи колективного несвідомого. Фройдисти інтерпретували б сни, де фігурують довгі об’єкти як такі, що уособлюють фалос, і тому приписували б таким снам сексуальний потяг. З іншого боку, юнгіанські аналітики враховували б контекст об’єкта, інших людей чи об’єктів уві сні, пережиті емоції тощо. Таким чином вони цілком могли б дійти висновку, що навіть сон, у якому фігурують статеві органи, не стосується насамперед сексуального бажання, а, наприклад, може означати духовну силу чи родючість.
Поняття | Аналітична психологія | Психоаналіз |
---|---|---|
Концептуалізація психіки | Складається зі свідомості, особистого несвідомого та колективного несвідомого. | Складається з Ід, Его, Супер-его. |
Бачення здорової особистості | Особистість, що гармонізує особисті бажання та переживання з настановами колективного несвідомого. | Особистість, що балансує між первинними бажаннями Ід та суворим контролем Супер-его. |
Джерела для досягнення самопізнання | Аналіз сновидінь, почуттів, виражених у творах мистецтва, поезії чи інших формах творчості. | Аналіз сновидінь, вільних асоціацій та переносів. |
Підхід до тлумачення сновидінь | Не передбачає жодних упереджених припущень щодо несвідомого змісту, може містити пригнічені сексуальні потяги, прагнення, страхи та архетипи. | Припускає, що матеріал, прихований у несвідомому, ґрунтується на пригнічених сексуальних інстинктах, і що сновидіння про видовжені об’єкти представляють фалос і сексуальне бажання. |
З чим Аналітична Психологія може допомогти?
Аналітична психологія (або ж Юнгіанська терапія) має тенденцію бути найбільш ефективною для людей, зацікавлених у самопізнанні та особистісному зростанні. Вона також може допомогти з невирішеними емоційними питаннями або психологічними проблемами. Однак важливо зазначити, що юнгіанська терапія не є панацеєю від усіх проблем; це лише один з інструментів, за допомогою якого можна заглибитися у нашу психіку і зцілити те, що потребує зцілення.
Юнгіанський терапевт не зможе дати відповіді або сказати, що робити; натомість він надасть можливість виявити першопричину проблем за допомогою сновидінь, фантазій, мистецтва, гри та активних технік уяви.
Нижче наведено перелік психологічних розладів, для лікування яких може бути використана юнгіанська терапія:
- Депресія
- Тривога
- Горе
- Обсесивно-компульсивний розлад
- Фобії
- Проблеми у стосунках
- Низька самооцінка
- Відсутність мети або напрямку в житті
Ефективність Юнгіанської терапії
У 2013 році Крістіан Рослер опублікував результати дослідження ефективності аналітичної терапії, яке проводилося з 1990 років у Німеччині та Швейцарії. Науковець зазначив, що у людей значно послабилися симптоми та зменшилися міжособистісні проблеми. Ці покращення зберігалися аж до 6 років. Також було показано, що пацієнти знизили рівень використання медичної допомоги нижче середнього показника для населення в цілому. Варто відзначити, що в середньому досліджувані відвідували 90 сеансів.
Критика Аналітичної Психології
Критика не обійшла стороною аналітичну психологію. Пов’язано це з тим, що Юнг, як і Фройд, наступив на ті ж самі граблі — начхав на традиційні наукові інструменти дослідження. Замість того, щоб використовувати контрольовані експериментальні дослідження, Юнг значною мірою покладався на власні клінічні спостереження за пацієнтами та суб’єктивну інтерпретацію їхніх симптомів, щоб сформулювати свої теорії архетипів та колективного свідомого. Його дослідження базувалися на невеликій, нерепрезентативній вибірці клінічної популяції, а процедури збору даних не були систематичними чи контрольованими. Хоч дехто високо цінував зусилля Юнга в проясненні своїх концепцій і чудово відгукувався про його «Червону книгу», але інша частина науковців рішуче нападала на його містичні та напіврелігійні ідеї й вважали його таким же догматиком, як і Фройда, за те, що він не перевіряв правдивість своїх теорій.
Завершальне слово
Аналітична психологія це один з найцікавіших напрямів в психології, який не дуже звертає увагу на емпірику та наукові дослідження. Метод започаткований Карлом Юнгом дивиться на психологічні аспекти нашого життя через призму містики і духовності, що одночасно є як і негативним, так і позитивним для його теорії. Негативом є те, що його теорію неможливо перевірити. Ви в неї або вірите, або не вірите, іншого не дано. Однак з іншого боку вихід за межі науки у деякому сенсі є чимось привабливим, особливо для романтиків, що не хочуть дивитися на світ суто через призму сухих фактів і законів. До того ж хоч до теоретичної бази є питання щодо правдивості, але на практиці аналітична психологія себе чудово показує в певних випадках і є ефективним методом для тих, хто прагне самопізнання.
Використані джерела
- Kirsch, Thomas B. Psychoanalytic Review; New York Vol. 83, Iss. 4, (Aug 1, 1996): 569.
- Roesler C. Evidence for the effectiveness of jungian psychotherapy: a review of empirical studies. Behav Sci (Basel). 2013;3(4):562-575. Published 2013 Oct 24. doi:10.3390/bs3040562
- Knox, Jean. (2003). Archetype, Attachment, Analysis: Jungian psychology and the emergent mind. Hove and New York: Brunner-Routledge