Про нас

Gas for mind — просвітницький проєкт для людей, що кайфують від отримання нових знань. Це платформа для тих, хто захоплюється самоосвітою і прагне поглибити своє розуміння навколишнього світу через призму психології. Тут ви не знайдете статей з серії “Допоможи собі сам”, “Як повернути кохану, якщо я дурень” чи “ТОП 5 лайфхаків без психотерапії, щоб стати щасливим”. Це бібліотека якісного контенту, спрямованого на розширення світогляду та краще розуміння себе. На вас чекають багато детальних оглядів теорій, концепцій, явищ, а також цікавої інформації про Великих психологів. 

Наш ресурс — це надійне джерело перевіреної інформації. Тут ви не побачите текстів із сумнівним змістом. Ми не виставляємо нав’язливих рекламних банерів, адже не хочемо, щоб ви відривалися на зайвий інформаційний шум і тицяли на хрестики закриття, аби краще розгледіти публікацію. Це спільнота однодумців, об’єднаних спільним прагненням — здобувати нові знання та краще пізнавати себе та світ.

Наші принципи написання статей

Нехай все буде просто

Писати просто про складні речі. Ніяких душних текстів, які зрозуміють тільки академіки. Головна ціль — популяризація науки, а не відбивання бажання її вивчати.

Без гніву і пристрасті

Ми намагаємося подати інформацію максимально об'єктивно, без жодних осуджень та возвеличень.

Якісний факт-чекінг

Кожен матеріал ретельно перевіряється на правдивість інформації. Автор не може анітрохи сумніватися в правдивості написаного.

Зародження ідеї Gas for Mind

Все почалося у 2016 році, коли я отримав звістку про смерть мого діда — Котигорошка В’ячеслава Григоровича.

Хоч ми не часто спілкувалися і бачилися приблизно раз або два в рік, але його відхід від життя залишив сильний відбиток. Він був людиною з надзвичайно світлим розумом та палкою пристрастю до археології та історії. Мене завжди захоплювало те, як він у своєму не молодому віці мислив, адже ніколи не складалося враження, що він відстає від світу. І мова йде не про комп’ютерну грамотність, вміння користуватися мобільним чи знання якихось трендів. Це не той випадок, коли ви зустрічаєте «модного діда», який активно веде соціальні мережі, видає під час розмови модні словечка чи чудить щось, що не притаманно його віку. Він вражав своєю освіченістю, тверезістю і свіжістю думок. Тоді я вперше замислився, що можливо наші страхи щодо фізичного старіння перебільшені, коли є когнітивне. Адже наскільки часто ми замислюємося над питанням, як будемо мислити у старості, а не виглядати?

Так я дійшов до одного висновку: 

Молодість це не просто свіже обличчя та чудова фізична форма, а також ясний розум. Однак, щоб він таким залишався, йому потрібне паливо у формі інтелектуальних навантажень. Читання книг, розгадування загадок людства, вивчення та пізнавання чогось нового — це ключ до тверезого та свідомого розуму у старечому віці. Якщо цим не займатися, то наші мізки просто атрофуються.

Та вирішальний інсайд трапився у день похорон. Я не сумнівався у вагомих вкладах діда у науку, але тоді до мене прийшло усвідомлення, що він був більше ніж черговий доктор історичних наук. Він був ідейною людиною, яка була закохана в археологію та історію. У нього була пристрасть, якою він завжди хотів займатися незважаючи ні на що. Того дня я заразився думкою знайти свою Ідею, створити проєкт свого життя. 

У ті часи, коли я навчався на другому курсі спеціальності «психологія»,  до моїх майбутніх колег ставилися з підозрілістю, особливо, якщо живеш у маленькому місті. Після похорон у мене з’явилася амбіційна думка змінити це ставлення і я вирішив піти шляхом просвітлення, адже тоді майже ніхто не говорив про психологію простими словами. 

Рецепт зародження цього проєкту виглядає наступним

Просвітники не згадувалися в тексті, але це теж дуже важливо