Чим є сновидіння у психології

Тема сновидінь мене не цікавила до тих пір, поки я не почав вивчати психологію в університеті. Раніше для мене сновидіння були лише “коротенькими фільмами”, які нам доводиться бачити щоночі. Їхню появу і контекст я ніколи не аналізував і не придавав великого значення. Та згодом мені стало відомо, що в них криється значно більше інформації і вони мають прямий зв’язок із нашими почуттями та переживаннями. Так я дізнався, що навіть найбільш абсурдні сни можуть мати цілком логічне пояснення.

Однак ця стаття не буде присвячена інтерпретаціям, оскільки таке питання заслуговує на окрему статтю. У цьому матеріалі ми розглянемо як дивляться саме психологи на сновидіння, а також відповімо на декілька популярних запитань щодо сновидінь.

Що таке сновидіння

Сновидіння — це образи, думки або почуття, які виникають під час сну. Візуальні образи це найбільш розповсюджена форма сновидінь. Деякі люди бачать кольорові сни, інші — чорно-білі, а сліпі люди, як правило, мають більше компонентів сну, пов’язаних зі звуком, смаком і запахом. З’являються вони на будь-якій стадії сну, але найбільш яскраві сняться у фазі швидкого сну.

Немає жодного когнітивного стану, який був би так само детально вивчений і водночас так часто неправильно зрозумілий, як сновидіння. Існують значні відмінності між тим, як нейробіологи та психоаналітики аналізують сновидіння. Перших цікавлять структури, що беруть участь у продукуванні сновидінь, організація сновидінь та їхня наративність. Натомість психологи зосереджуються на значенні сновидінь і як вони пов’язані із минулим сновидця.

Дві найбільш відомі теорії сновидінь

Протягом століть люди морочили собі голову над значенням сновидінь. Ранні цивілізації вважали сновидіння посередником між нашим земним світом і світом богів. Греки та римляни були переконані, що сновидіння мають певну пророчу силу. Хоч інтерпретація людських снів завжди викликала великий інтерес, лише наприкінці ХІХ століття Зигмунд Фройд та Карл Юнг створили одні з найвідоміших сучасних теорій сновидінь.

Теорія сновидінь Зигмунда Фройда

Усім нам відомий віденський психоаналітик був першим, хто припустив, що сновидіння можуть слугувати певній науковій меті. У своїй книзі “Тлумачення сновидінь” він дійшов до висновку:

Сновидіння — це несвідомі спроби опрацювати конфлікти або висловити бажання, занадто загрозливі, щоб їх можна було допустити до усвідомлення

Тобто на думку Фройда у снах ми намагаємося реалізовувати бажання, які нам не вдається виконати наяву. Щоправда, у цій моделі є одна проблема. Вона полягає у тому, що деякі сновидіння фокусуються на складних темах, таких як травма, покарання або тривога. Хоч Фройд припускав, що такі сновидіння є способом впоратися з проблемою, а не виконанням бажань, вони частіше всього є відображенням занепокоєння або спогадів, аніж способом подолання проблеми.

У книзі “Тлумачення сновидінь” Фройд представив ідею, що наша несвідома частина психіки розум створює сновидіння, перетворюючи приховані думки, почуття та спогади у символи та сюжети. Він вважав, що сновидіння є способом несвідомого спілкуватися зі свідомістю. Тлумачачи символи та теми сновидінь, ми можемо краще зрозуміти процеси, що відбуваються у глибині нашого життя.

Теорія сновидінь Карла Юнга

Карл Юнг мав іншу думку з приводу природи сновидінь. Різниця у поглядах настільки була критичною, що його теорія сновидінь була однією з причин, чому він розійшовся з Фройдом. На думку Юнга, сновидіння — це зовсім не те що стверджує Фройд. Вони не обманюють, не брешуть, не спотворюють і не маскують. Вони намагаються привести людину до цілісності через те, що Юнг називає діалогом між Его і Самістю. Его — це наша свідомість, а Самість охоплює все: тіло, розум, почуття, стосунки, культуру тощо. Вона включає як свідоме, так і несвідоме. Самість намагається розповісти Его про речі, яких воно не знає, але потребує. Цей діалог стосується минулих спогадів, теперішніх проблем і майбутніх рішень.

У своїй праці “Психологічні типи” Юнг стверджував, що більшість людей протягом життя дивляться на світ через один з восьми типів установок. Як наслідок, вони ігнорують більшу частину світу, яка лежить поза фокусом. Сновидіння змушують наше Его зробити крок у це царство тіні, витягти з нього якомога більше знань про наше “я” та інтегрувати ці знання в Его, щоб досягти індивідуальної цілісності, або Індивідуації, як називав це Юнг. Людина, яка знаходиться на шляху до індивідуації, буде дивитися на життя і його проблеми більш спокійно. Всі ці твердження Юнга, на перший погляд, можуть здатися занадто ненауковими, але сучасна нейронаука стверджує протилежне.

Доктор Аллан Гобсон, професор Гарвардського університету і психіатр, вважається сьогодні одним з найбільш авторитетних дослідників сновидінь останніх двох століть. Провівши декілька десятиліть досліджуючи нейропсихологію сновидінь він дійшов висновку, що те, що Юнг запропонував про природу і функції сновидінь півстоліття тому, глибоко резонує з результатами його власних досліджень.

“Моя позиція перегукується з поняттям Юнга про сновидіння як про прозорий смисл і відкидає відмінність між явним і латентним (прихованим) змістом”

Hobson, 1988

Також у 2005 році він сказав наступне:

Я розглядаю сновидіння як привілейовану комунікацію однієї частини мене (назвемо це несвідомим, якщо хочете) з іншою (моєю свідомістю, що перебуває у стані неспання).

Якщо ви бажаєте більш детально розглянути теорію Карла Юнга щодо сновидінь, то радимо вам прослухати наш подкаст на цю тему. Ми доволі детально розглянули як юнгіанський напрям пояснює психологію сновидінь:

Чому теорія сновидінь за Фройдом недосконала

Гобсон знайшов 7 вагомих аргументів, які спростовують ідеї Фройда щодо природи снів та натомість підтверджують погляди Юнга.

1. Мозок природним чином породжує сни.
2. Сни виникають з нервових імпульсів у мозку.
3. Картини, які ми бачимо у снах, готують нас до майбутнього. Вони не просто відображають минуле.
4. Сни допомагають нам вчитися новому в житті. Вони не приховують ідеї, які нам не подобаються.
5. Дивність снів пояснюється не нашими спробами щось приховати, а самою природою снів.
6. Картини, які ми бачимо у снах, мають чіткі значення. Вони позбавлені прихованого змісту.
7. Хоч у снах іноді відображаються конфлікти, але це не є їхньою головною особливістю.

Перші два пункти підтверджують теорію Юнга, що сни створюються нашим цілісним “Я”, яке охоплює тіло та мозок. Третій пункт доводить, що Юнг правий, вбачаючи в снах засіб для вирішення поточних проблем та осмислення майбутнього. Інші пункти (4-7) демонструють, що Юнг слушно заперечував ідеї Фройда щодо снів.

Дослідження також виявили, що тварини забувають нові речі, яких навчилися протягом дня, якщо не перебувають у фазі швидкого сну, де й відбувається більшість снів. Це показує, що сни допомагають обробляти нові спогади, як стверджував Юнг, а не просто розв’язувати старі проблеми.

Найцікавішим відкриттям Гобсона стало те, що під час фази швидкого сну мозок активує ті ділянки, які рідко залучаються у нашому звичному стані неспання. Це допомагає підтримувати функціонування цих ділянок і не допускати їхнього занепаду. Така знахідка гармонує з ідеєю Юнга, що сни ведуть нас до тих частин нашої психіки, на які ми зазвичай не звертаємо уваги. Коли ми залучаємо ці несвідомі елементи до нашої свідомості, це зміцнює нейронні зв’язки у нашому мозку.

Чому ми забуваємо наші сни

Ми зазначили на початку, що під час швидкої фази сну перед нами з’являється більшість наших сновидінь. Коли ми входимо у фазу швидкого сну, ділянки нашого мозку, які зберігають довготривалі спогади, не дуже активні. Через це складно закарбувати сновидіння як тривалі спогади. Хоч наша короткочасна пам’ять працює у цей період, але короткочасні спогади зберігаються лише близько 30 секунд. Якщо ми не прокинемося відразу після сновидіння, то сон затреться, оскільки він не переноситься у довготривалу пам’ять.

Чим довше ми спимо, тим більше перебуваємо у швидкій фазі сну, а отже, бачимо більшу кількість сновидінь. Ось чому ми краще пам’ятаємо останні сни перед пробудженням, ніж ті, що були раніше.

Запам’ятовування сновидінь має багато індивідуальних відмінностей. Деякі люди майже ніколи не запам’ятовують снів, а інші регулярно згадують по кілька щоночі. За словами Дейдри Баррет, дослідниця сновидінь у Гарвардській медичній школі та авторка книги “Комітет сну люди”, більш інтровертовані люди, як правило, запам’ятовують більше снів, тоді як більш екстравертні особистості утримують їх в пам’яті менше.

На думку Баррет, уява та схильність до гіпнозу також пов’язані із запам’ятовуванням снів, як і деякі показники креативності. Хоч креативність — це складна річ, оскільки не всі показники креативності навіть узгоджуються між собою, не кажучи вже про тенденції до сновидінь. Загалом, згідно з одним дослідженням 2017 року, пригадування сновидінь та інтерес до них пов’язані з відкритістю до досвіду — рисою особистості, що характеризується бажанням пробувати щось нове та досліджувати незвичні ідеї.

Якщо у вас раптом з’явилося бажання краще запам’ятовувати свої сновидіння, то прислухайтеся до рекомендації Леслі Елліс, клінічного консультанта у Британській Колумбії. Вона рекомендує відразу після пробудження подумати про те, що вам щойно наснилося, і згадати якомога більше. Це робиться для того, щоб сон зміг перейти із короткочасної пам’яті до довготривалої.

Таким чином чим більше ви практикуватиметесь міркувати над своїми снами та фіксувати їх, тим краще будете їх запам’ятовувати.

Відповіді на часті запитання щодо сновидінь

Завершальне слово

Як бачите, сновидіння — це значно глибше і цікавіше явище, ніж може здатитися на перший погляд. Вони часто химерні та дивні, але аж ніяк не позбавлені змісту. Сенс у них завжди можна знайти, особливо це варто робити з тими, які мають тенденцію повторюватися. Декорації і персонажі можуть звісно бути інакшими, але якщо їхня суть або контекст не змінюється, то це означає, що ваше несвідоме, дуже наполегливо намагається до вас донести.

У снах не має захисних механізмів психіки, саме через це Фройд століття назад і почав аналізувати сновидіння, оскільки у них може знаходитися “матеріал”, який свідомість просто так не випустила б на волю.