Креативність: як вона формується і чому справа не лише в генах

Креативність присутня у всіх сферах життя. Чи це у бізнесі, коли старі забуті речі використовують для інтер’єру приміщення, чи в мистецтві, коли картини малюють кавовою гущею, або одяг розписують доместосом. Але все ж виникає ряд запитань: “Чи відрізняється якось мозок у креативних людей?“, “Як щоденні звички та оточення впливають на здатність мислити нешаблонно?” І найголовніше – чи можна розвинути або “вбити” креативність? Про все це, ми розповімо у сьогоднішній статті.

Історія креативності

Історично розуміння креативності почалося з дослідження творчості. Наприклад у Стародавній Греції (близько 400 р. до н. е.) філософи не вживали слова “креативність”, вони розглядали фантазію та створення нового. Платон говорив про божественне натхнення в мистецтві, Аристотель зосереджувався на навичках і техніках, що лежать в основі творчої роботи.

У Середньовіччі (500-1400 н.е.) акцент був на ремісничій майстерності та дотриманні традицій. Люди цінували копіювання наявних творів, а не створення нових речей. Однак, так тривало не завжди.

За часів Відродження (1300-1600-ті роки) відбувся революційний перелом у розумінні творчості та креативності. Ця епоха проголосила культ людської індивідуальності та оригінальності. Митців почали сприймати не просто як ремісників, а як творців, наділених божественним даром. Саме тоді з’явилося поняття “геній” у його сучасному розумінні — людини з винятковими творчими здібностями. Яскравим прикладом такого нового бачення став Леонардо да Вінчі, який не лише створював мистецькі шедеври, але й займався науковими дослідженнями та винаходами. Цей період заклав фундамент для сучасного розуміння креативності як поєднання оригінальності мислення з практичною корисністю створеного.

Найбільш наближеним у своїх міркуваннях до сучасного визначення креативності був Іммануїл Кант, видатний мислитель епохи Просвітництва. У своїй книзі “Критика здатності судження” (1790 рік) він обговорював геніальність і створення нових правил у мистецтві. Він розглядав поняття геній, як природну здатність створювати те, для чого не можна дати визначених правил. На його думку, геній не просто наслідує, а створює нові правила в мистецтві. Філософ підкреслював, що справжня творчість має бути оригінальною, але при цьому не бути просто дивною чи безглуздою. 

Що говорить сучасність про креативність 

За сучасним розумінням креативність – це не просто оригінальність, а здатність створювати щось нове і водночас цінне. Наприклад коли звичайна дірка у джинсах, або потерте взуття (Balenciaga) наробили галасу у сфері моди – модельєри застосували не тільки оригінальне рішення, але й цінне (бо зношеним речам дали “друге дихання”). Щоправда, колекції Balenciaga останнім часом більше нагадають соціальний експеримент, ніж прояв креативності, але це таке, лірика.

Термін “креативність” (від англ. «create» – створювати, творити) було використано вченим Д. Сімпсоном (1922 р.) та означало здатність людини відмовлятися від стереотипного (шаблонного) мислення.

Історія вивчення креативності як окремого феномену розпочалася у середині XX століття, коли Джой Пол Гілфорд у своїй президентській промові перед Американською психологічною асоціацією (1950 рік) вперше представив концепцію креативності як окрему від загального інтелекту здібність. Також він зазначив, що в основі креативності лежить дивергентне мислення (про це ми розповімо далі).

“Під креативністю слід розуміти здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення»”

Дж. П. Гілфорд

До 1960-х років креативність вважалася характеристикою, притаманною лише обраним геніям, але завдяки роботам Елліса Пола Торренса з’явилося розуміння того, що це навичка, яку можна розвивати. Його модель креативності включає три фактори: швидкість, гнучкість, оригінальність. У цьому підході критерієм є характеристики та процеси, що активізують творчу продуктивність, а не якість результату.

“Креативність – це значить копати глибше, дивитися краще, виправляти помилки, розмовляти з кішкою, пірнати в глибину, проходити крізь стіни, запалювати сонце, будувати замок на піску, вітати майбутнє”

Е. Торренс

У 1970-80-х роках дослідники зосередились на вивченні впливу середовища на креативність. Френк Баррон (американський психолог) виділяє основні параметри соціального мікросередовища, що сприяють формуванню креативності: 

• Низька обґрунтованість поведінки (свобода для експериментів). 
• Високий ступінь невизначеності (відсутність готових рішень).
• Наявність зразка креативної поведінки (приклади інших людей). 
• Створення умов для наслідування творчої поведінки (безпечне середовище). 
• Предметно-інформаційне збагачення (доступ до різноманітних матеріалів).
• Соціальне підкріплення творчої поведінки (визнання цінності оригінальних ідей).
  

Психолог Міхай Чіксентміхайі у своїй книзі “Креативність: Потік і психологія відкриттів та винаходів” припустив, що креативність часто можна побачити в кількох проявах людей:

• Коли вони здаються прогресивними, цікавими та мають різноманітні незвичні думки;
• Ті, що сприймають світ під новим кутом зору, мають глибокі ідеї та роблять важливі особисті відкриття, як правило, відомі лише їм;
• Які роблять великі творчі досягнення та стають завдяки їм відомими всьому світу. Винахідники та художники, такі як Томас Едісон і Пабло Пікассо, потрапляють до цієї категорії.

Як виникає креативність

Нейробіологи десятиліттями намагалися розгадати загадку як виникає креативність.

У статті для Psychology Today Грант Гіларі Бреннер, доктор медичних наук,  пояснює, що мозок має три різні мережі: 

• Стандартного режиму (за замовчуванням) – це те, що відбувається в мозку в стані спокою (але не сну), “бездіяльності”, вона генерує ідеї; 
• Виконавчого контролю – стежить за тим, що відбувається, керує емоційною частиною мозку, спрямовує ресурси, такі як увага, і контролює рішення та вибір;
• Мережа значущості визначає, які речі, як правило, помічаються, а які пролітають повз увагу. 

Одна з основних теорій припускає, що креативність виникає, коли ці мережі працюють разом, і цю ідею підтримала група експертів-психологів з Гарварду, Єльського університету та інших навчальних закладів, які використовували МРТ для прогнозування рівня креативності людини. 

Творчість може використовувати одне або інше, або їх поєднання. Ви можете використовувати мислення першого типу для генерування ідей, а другого – для їхньої критики та вдосконалення.

Як формується креативне мислення

Креативне мислення – це процес мисленнєвої діяльності, що характеризується здатністю генерувати нові ідеї, гнучкістю у підходах, умінням знаходити незвичайні рішення. Дуже схоже з креативністю скажете ви, але нагадаємо, що креативність – це про вміння створювати нове. 

Креативне мислення зароджується в мозку і є типом його поведінки, який ми можемо розвинути, навчити реагувати на різні життєві виклики нешаблонними рішеннями. 

Вже знайомий нам Джо Гілфорд поділив мислення на два види – конвергентне та дивергентне. Як ми вже зазначили, дивергентне мислення (від лат. «divergere» – розходитися) лежить в основі креативності, воно спрямоване на те, щоб породити безліч різних варіантів розв’язання задачі. Наприклад, коли ми генеруємо ідеї творчого використання повсякденних предметів (шкарпетка може слугувати фільтруючим пристроєм). 

Конвергентне мислення (від лат. «соnvergere» – сходитися) дає змогу оцінити, чи обрані концепції сприяють досягненню нами встановленої цілі. Воно базується на послідовному виконанні низки визначених алгоритмів і лежить в основі IQ-тестів. 

Здатність людини генерувати оригінальні ідеї зростає з практикою. Якщо регулярно займатися творчою діяльністю, то буде підвищена активність у ділянках мозку, які відповідають за розв’язання проблем та створення нових асоціацій.

Десятиліттями вчені досліджували ідею про те, що гени можуть відігравати певну роль у розвитку творчих здібностей у людей. Вчені з Каролінського інституту (Швеція) провели дослідження, у якому взяли участь 300 000 людей з психічними захворюваннями. Згідно з результатами цього дослідження, люди, які страждають на важкі нервово-психічні захворювання, такі як біполярний розлад і шизофренія, мають тенденцію проявляти підвищену креативність у порівнянні з психічно здоровими особами. Значний відсоток психічно хворих людей у цьому дослідженні були зайняті у творчих та мистецьких професіях. Дослідження виявило, що їхні здорові родичі першого ступеня спорідненості також частіше займалися творчими професіями. Це свідчить про те, що хоча психічні захворювання не є спадковими, творчі гени можуть передаватися в сім’ях.

Ці висновки підливають масла у вогонь дискусії “природа чи виховання”, але вчені не заперечують роль виховання у розвитку креативності у людей. Вони лише стверджують, що деякі люди народжуються більш творчо обдарованими, ніж інші.

Середовище, в якому ми перебуваємо теж впливає на формування творчого потенціалу. Навіть незначні зміни в оточенні – від кольору стін до рівня освітлення – мають позитивний вплив на здатність мислити креативно. До того взаємодія з різноманітними людьми, ідеями та культурами створює багатий ґрунт для появи нових, неочікуваних рішень.

Розвиток креативності під час раннього розвитку дитини

Розвиток креативності у дітей починається з раннього віку через гру та дослідження світу. Під час гри малюк отримує новий досвід, розширює світогляд та вчиться використовувати предмети по-різному: кубик стає телефоном, коробка – будиночком, а звичайна паличка – чарівною. Саме така гра закладає основи креативного мислення. Навіть вдома батьки можуть стимулювати креативність через прості щоденні активності – малювання пальчиками, ліплення з тіста, будування з кубиків різних конструкцій. Чим креативніші батьки, тим креативніші діти. Бо головне – це приклад батьків та атмосфера в родині.

Цікаво, що навіть сучасні технології можуть сприяти розвитку креативності. Багато батьків суворо обмежують доступ своїх дітей до телевізора та комп’ютера частково, бо вважають, що ці пристрої пригнічують їхню творчість. Дослідники спостерігали за невеликою групою дітей вдома і в школі, коли вони користувалися планшетами. Науковці виявили, що додатки, які дозволяють дітям писати, малювати, робити колажі та створювати музику заохочують творчість у дітей. Це відбувалося не лише під час гри з додатками, але й в автономному режимі.

Подібні результати демонструють і дослідження в галузі музики та руху. Так, в одному з експериментів порівнювали дві групи дітей: перша вчила стандартні танцювальні рухи під поп-пісні, а друга мала повну свободу імпровізації. Виявилося, що діти, які мали можливість вільно творити та експериментувати з рухами, згодом демонстрували значно вищий рівень креативності в подальших тестах, ніж ті, хто просто повторював завчені комбінації.

Важливо пам’ятати, що кожна дитина унікальна. Не існує “правильної” творчості. Коли ваш малюк використовує синій колір для малювання сонця – це не помилка, а прояв його особливого бачення світу.

І наостанок – золоте правило: безпечний простір для експериментів. Нехай дитина знає, що помилятися – це нормально, а кожна “невдача” – це просто крок до нового відкриття.

Відповіді на часті запитання щодо креативності

Завершальне слово

Отже, ми розглянули креативність під різним кутом та з’ясували, що її можна розвивати, що навіть якщо ви успадкували геніальність, то вам теж потрібні удача і можливості для самовираження. Генії також повинні наполегливо працювати, продовжувати вчитися і бути впевненими, що вони опиняються в потрібному місці в потрібний час. Творчість, якою ми захоплюємося, безумовно, не ґрунтується лише на генах! По-справжньому талановиті люди прагнуть вдосконалюватися з кожною піснею, кожним полотном чи книгою, яку вони створюють.