Чому інтроверт це не сором’язлива людина і чим тоді є інтроверсія?

Якщо ми попросимо вас описати інтроверта, то яким буде ваш опис? Тиха і замкнена людина? Особистість, що уникає особливої уваги та соціальних зв’язків і краще проведе час на одинці за читанням книги? З одного боку ви не допустите помилки, якщо так скажете, але з іншого — усе не так однозначно. Тому поговорімо про те, що означає бути інтровертом, про деякі поширені міфи, способи виміру і як взагалі формується інтроверсія.

Хто такий інтроверт?

Інтроверсія — одна з основних рис особистості, яка формує поведінку і темперамент людини. Ми часто думаємо про інтровертів як про сором’язливих і тихих людей, але насправді за цим типом особистості криється дещо більше. У першу чергу, інтроверт — це особистість, яка має тенденцію заглиблюватися у свій внутрішній світ ідей та думок. Зовнішній світ (оточення) для інтроверта є не надто привабливим, а також виснажливим.

Інтроверт — це той тип особистості, що відчуває себе наповненим і перезарядженими після того, як проводить час наодинці.

Трішки історії про інтроверсію

Вперше цей тип особистості був описаний та популяризований завдяки роботам Карла Юнга у 1909 році, а пізніше інтроверсія стала центральною частиною інших відомих теорій, включаючи теорію “великої п’ятірки” особистості. У 1921 році Юнг видав книгу “Psychologische Typen”, в якій детально описав “інтроверта”. Ось, що він з цього приводу писав:

Він тримається осторонь від зовнішніх подій, не приєднується до них, відчуває явну неприязнь до суспільства, як тільки опиняється серед великої кількості людей. У великому скупченні відчуває себе самотнім і загубленим. Чим більше людей, тим більшим стає його опір. Він зовсім не “в темі”, і не любить веселих тусовок. Він не дуже добре вміє спілкуватися. Те, що він робить, він робить по-своєму, відгороджуючись від впливів ззовні. Він схильний здаватися незграбним, часто здається загальмованим, і нерідко буває, що певною різкістю манер або похмурою неприступністю він мимоволі ображає людей…

Для нього спілкування з самим собою — це насолода. Його власний світ — це безпечна гавань, дбайливо доглянутий і обнесений мурами сад, закритий для публіки і схований від сторонніх очей. Його власна компанія — найкраща. Він відчуває себе як вдома у своєму світі, де єдині зміни вносить він сам. Його найкраща робота виконується власними силами, за власною ініціативою і по-своєму…

Натовп, думка більшості, громадська думка, народний ентузіазм ніколи його ні в чому не переконують, а лише змушують ще глибше замикатися у своїй шкаралупі.

Його стосунки з іншими людьми стають теплими лише тоді, коли йому гарантована безпека, коли він може відкинути свою захисну недовіру. Занадто часто він не може цього зробити, і тому коло його друзів і знайомих дуже обмежене.

Карл Юнг, “Психологічні типи“

Ознаки та риси інтровертів

Таким чином сформувалися основні ознаки та характеристики інтровертів:

• Віддають перевагу тихому середовищу. Вони, як правило, відчувають себе виснаженими після тривалої соціальної взаємодії і потребують часу на самоті, щоб перезарядитися.
• Вдумливі та зосереджені. Інтровертам подобається проводити час у своєму внутрішньому світі ідей і переживань. Вони вважають за краще обмірковувати речі внутрішньо, а не вголос.
• Стримані під час розмов. Інтроверти обережні в тому, як вони виражають себе. Вони не люблять імпульсивного мовлення і вважають за краще говорити після того, як сформулювали свої думки.
• Тяжіють до усамітненої діяльності. Інтроверти часто тяжіють до більш усамітнених хобі та занять, якими вони можуть займатися самостійно. Вони отримують задоволення від читання, навчання, ігор і самостійних прогулянок на природі.
• Формують невелике коло близьких друзів. Інтроверти зазвичай мають невелику кількість друзів, але зате дуже близьких. Вони надають перевагу глибшим взаємовідносинам з меншою кількістю людей.
• Незалежні та самодостатні. Інтроверти здатні насолоджуватися власною компанією і справлятися з усіма справами самостійно. Вони не потребують постійної взаємодії з іншими.
• Більше слухають, ніж говорять. Інтроверти є природженими слухачами, а постійні розмови виснажують їхню енергію.

Як зароджується інтроверсія?

Питання формування інтроверсії цікавить як звичайних людей, так і науковців. Наразі вчені не дійшли до якоїсь однієї точки зору, адже одні вважають, що інтровертами народжуються, а інші, що ними стають. Де правда? Скоріш за все, що десь посередині. Утім розгляньмо, що обидва табори про це говорять.

Генетична теорія інтроверсії

Марті Олсен Лейні у своїй книзі  “The Hidden Gifts of the Introverted Child: Helping Your Child Thrive in an Extroverted World” пише, що інтровертність лежить в основі нашої біохімії. Людський мозок складається з понад 60 нейромедіаторів — хімічних речовин, які визначають, як саме працює мозок. Хоч ці хімічні речовини в основному однакові у різних людей, у кожного з нас є невеликі відмінності — наш власний “рецепт”. Цей рецепт визначається генами та закладений у нас від народження. Він також визначає багато особистісних рис, таких як схильність до інтроверсії чи екстраверсії.

Цей зв’язок настільки сильний, що, за словами Лейні, діти виявляють свою схильність до інтроверсії/екстраверсії з моменту народження.

Найважливішим з цих нейромедіаторів є дофамін, який винагороджує нас за прагнення до зовнішніх винагород. Мозок інтровертів набагато менше залежить від дофаміну. Вони не отримують від нього такого кайфу, як екстраверти, тому не шукають стільки зовнішньої стимуляції.

Наша чутливість до дофаміну є прикладом нейромедіаторів у дії — і вона визначається нашою ДНК.

То який вплив зовнішнього середовища на інтроверсію?

Як ми вже згадали на початку, стверджувати, що інтроверсія це 100% результат нашої генетики — не надто доречно. У ранньому віці на інтроверсію впливає навколишнє середовище, і наші гени забезпечують певну гнучкість у реагуванні на нього. Це відбувається через “задані точки”, які є верхньою і нижньою межею того, наскільки екстраверсійним може бути наш мозок.

Уявіть, що ці “точки” це налаштування температурного діапазону на термостаті. Ви можете запрограмувати термостат так, щоб він підтримував у вашому домі температуру в межах 22-24 градусів за Цельсієм. У цьому діапазоні ви почуваєтеся комфортно, і клімат-контроль не потрібен. Але якщо стає занадто холодно або занадто тепло, вмикається обігрівач або кондиціонер, і вам доводиться витрачати енергію, щоб повернутися в зону комфорту.

Мозок працює так само. Інтроверт може хотіти більше спілкуватися в один день і менше — в інший. Поки він перебуває в межах своїх “заданих параметрів”, з ним все гаразд. Але якщо стимуляція виведе його за верхню межу — наприклад, якщо піде на велику вечірку з нагоди дня народження — то скоріш за все повернеться виснаженими, як лимон.

Це означає, що два інтроверти з однаковою генетичною схильністю можуть поводитися зовсім по-різному. Один може триматися ближче до високостимулюючого рівня свого комфортного діапазону, тоді як інший обережно тримається на низькому кінці. Така поведінка значною мірою формується з досвідом. Якщо дитина отримує достатньо позитивних вражень від спілкування, їй може подобатися розширювати межі свого комфорту, навіть якщо вона інтроверт. Дитина, яка має негативний досвід, може стати більш замкнутою і спокійною.

І який висновок?

Наші гени дають нам певний “діапазон” інтроверсії. Широкий діапазон може сильно залежати від того, як нас виховували, але вузький діапазон означає, що виховання не змінить нас настільки сильно. Ось чому Лейні каже, що відповідь на питання “природа чи виховання” — “Так… і так”. Наші гени визначають інтроверсію-екстраверсію, але водночас гени дають можливість бути гнучкими.

Які бувають типи інтровертів?

Якщо ви уважно читали, то помітили, що двох однакових інтровертів не буває, адже у кожного є якісь індивідуальні риси або патерни поведінки. Деякі особистості навіть можуть мати кілька екстравертних характеристик, змішаних з інтровертними. Утім одна група вчених все-таки встановила, що виділяють чотири типи інтровертів:

• Соціальні інтроверти. Це “класичний” тип інтроверта, якому більше подобаються невеликі групи й тиша, ніж натовп.
• Мислячі інтроверти. Люди цієї групи — мрійники. Вони проводять багато часу у своїх думках і схильні до творчої уяви.
• Тривожні інтроверти. Вони шукають час на самоті не тільки тому, що їм це подобається, але й тому, що часто відчувають себе незручно або сором’язливо в оточенні людей.
• Стримані/загальмовані інтроверти. Ці люди думають, перш ніж діяти. Вони навряд чи приймуть рішення з власної примхи. Зазвичай їм потрібно більше часу, щоб почати діяти.

Цей інтровертний стиль поведінки може змінюватися з часом і в різних ситуаціях, але екстравертом інтроверт звісно не стане.

Як вимірюється інтроверсія?

Як і багато інших аспектів особистості, інтроверсія існує у вигляді спектра, де одні люди знаходяться ближче до інтровертного кінця, а інші — до екстравертного. Але як саме дослідники фіксують такі тонкі нюанси, як інтроверсія?

Одним з найпопулярніших методів вимірювання інтроверсії є самооцінювання особистості завдяки тестам. Індикатор типу Майерс-Бріггс (MBTI), є одним з найбільш відомих прикладів. Це онлайн-тест, в якому вас просять вказати ваші уподобання, наприклад, чи знаходите ви енергію під час спілкування з великою кількістю людей, чи віддаєте перевагу тихим заняттям наодинці. На основі ваших відповідей він присвоює тип особистості й виставляє бал, що відображає вашу позицію на шкалі інтровертів-екстравертів.

Інші поширені опитувальники, такі як інтроверсія/екстраверсія тесту “Великої п’ятірки”, використовують подібний підхід, вимірюючи ваші соціальні тенденції за допомогою серії запитань. Окрім цього, не менш популярним є особистісний опитувальник Айзенка. Якщо бажаєте його пройти, то знизу ми прикладаємо файл з тестами, ключами та інтерпретацією.

Чи всі інтроверти сором’язливі?

У суспільстві є доволі розповсюджений міф, що інтроверсія = сором’язливість. Це звичайно непоганий умовивід, однак насправді все не так просто. Давайте для початку визначимо, що чим взагалі є сором’язливість. Погляньмо, що з цього приводу писали Луїс Шмідт і Арнольд Бусс у своїй книзі “The Development of Shyness and Social Withdrawal“.

“Товариськість — це бажання, сильне або слабке, бути в оточені людей, тоді як сором’язливість — це поведінка в присутності інших, загальмована чи розкута, а також відчуття напруги й дискомфорту”.

Луїс Шмідт і Арнольд Бусс “The Development of Shyness and Social Withdrawal”, сторінка 28

Якщо простішою мовою, то сором’язливість вказує на страх перед людьми або соціальними ситуаціями. Однак для інтровертів страх не головний мотиватор, вони просто вважають за краще не витрачати багато часу на взаємодію з іншими людьми. Для інтровертів “світські бесіди” нудні, але якщо мова йде про ведення глибоких та змістовних розмов, то їм це до вподоби. Тому вони надають перевагу спілкуванню з близькими.

Міфи про інтровертів

Міф про сором’язливість ми вже розвіяли, утім залишається ще декілька хибних уявлень:

• Інтроверти недружні. Інтровертність немає зв’язку з дружелюбністю. Цей міф більше виник тому, що вони не схильні мати великі групи друзів і не надто базікають язиком.
• Інтроверти не можуть бути лідерами. Частіше всього лідери асоціюються у людей з екстравертами — харизматичними, енергетичними особистостями, які завжди перебувають у центрі уваги. Утім, інтровертність не є перешкодою для людини, щоб стати успішним управлінцем чи керівником. Білл Гейтс, Абрагам Лінкольн, Барак Обама, Махатма Ґанді, Тім Кук — успішні інтровертовані лідери.
• З інтровертами важко знайомитися. Інтроверти вважають за краще мати глибоку дружбу лише з кількома людьми. Вони можуть не відкритися кожному, хто захоче поговорити, але люди, з якими вони близькі, знають їх дуже добре і розвивають з ними справжню дружбу.
• Інтроверти нещасні. Інтроверти можуть бути так само щасливі, як і екстраверти. Екстравертивність-інтровертивність не визначає буде людина щасливою, чи ні.

Завершальне слово

Інтроверсія — цікавий вимір людської особистості. Хоч інтровертів є чимало, але їх часто неправильно розуміють. Інтроверсія — це не сором’язливість або нелюбов до людей. Це скоріше схильність зосереджуватися на собі, шукати менше соціальної стимуляції та мати вужче коло спілкування.

Інтроверти, безумовно, не є нещасними або соціально неповноцінними людьми. Як і будь-хто інший, інтроверти можуть жити повноцінним життям, використовуючи свої природні нахили. Вони процвітають, коли мають простір для усамітненого перезаряджання та глибокого спілкування тет-а-тет. Розвіюючи хибні уявлення про інтровертів, ми дозволяємо їхнім унікальним дарам і перспективам збагачувати світ.

Використані джерела

1. Dossey L. Introverts: A defense. Explore (NY). 2016;12(3):151-60. doi:10.1016/j.explore.2016.02.007
2. Garcia-Rill E, Virmani T, Hyde JR, D’Onofrio S, Mahaffey S. Arousal and the control of perception and movement. Curr Trends Neurol. 2016;10:53-64.
3. The hidden gifts of the introverted child. (n.d.). Google Books.
4. Brebner, John, & Cooper, Chris. (1978, September). Journal of Research in Personality. 12 (3), 306-311.
5. Cain, Susan. (2012). Quiet: The Power of Introverts in a World That Can’t Stop Talking. New York: Crown Publishing Group.