Скоріш за все, що ваше перше знайомство із Фройдом відбулося (у всякому разі у мене так), коли вперше почули фразу в стилі: “Упс, обмовочка по Фройду вийшла“, “Здається хтось обмовився по Фройду“. На диво, люди також схильні використовувати цю фразу після обмовки із сексуальним чи романтичним підтекстом, оскільки чудово запам’ятали, що фройдизм сильно був пов’язаний із сексуальними аспектами нашого життя. Утім зв’язку між цими двома поняттями ніякого немає.
Якщо вам надоїло часто чути цю фразу і не розуміти, що вона означає, або ж ви хочете дізнатися наскільки значущими є ці обмовки, то ця стаття надасть вам відповіді. Ви дізнаєтеся чим є обмовки за Фройдом, як вони виникають і чи справді вони щось означають.
Зміст контенту:

Що таке обмовка за Фройдом
Обмовка за Фройдом (або ж парапраксис, якщо по дуже науковому) — це коли людина випадково каже або пише щось, що розкриває її несвідомі думки чи почуття. Тобто суть полягає у тому, що наші дії (словесні чи письмові) не відповідають намірам. Такі вербальні помилки доволі поширені та можуть трапитися з будь-ким та будь-якою мовою. Фройд вважав, що обмовки показують приховані бажання або конфлікти, які були витіснені нашим Воно (Его). Якщо підсумувати це все, то ці помилки, на думку Фройда, означали наступне:
- Ви кажете одне, але маєте на увазі інше.
- Помилка, яку ви сказали, часто вказує на те, про що ви насправді думаєте.
Ось кілька реальних прикладів, щоб краще закріпити це поняття:
- Під час одруження Росс називає Емілі (свою майбутню дружину) іменем колишньої (Рейчел).
- Український чиновник в інтерв’ю заявляє, що він “вкрав” замість “збудував”.
- Віктор Янукович в телеефірі заявляє: “… ми вважаємо, що територію нашої держави необхідно зробити небезпечною для життя наших громадян.”
- HR компанії відписує вам, що на цю посаду вони розглядають даунів, однак після уточнювального запитання від вас він перепрошує і скидає всю провину на Т9, який виправив слово “джунів”.
Як ми зазначили раніше, обмовки можуть траплятися в мовленні та письмі. Зазвичай це безневинні помилки, але іноді вони можуть призвести до незручних ситуацій або розкрити приховані почуття. Хоч деякі психологи і психоаналітики досі вважають фройдівські обмовки значущими, інші розглядають їх як прості мовленнєві помилки без глибокого значення. Однак з цим питанням більш детально ми розберемося трохи згодом.

Історія появи обмовки за Фройдом
Вперше Фройд дослідив цей феномен на молодому чоловікові, який пропускав певні слова, цитуючи конкретну фразу з латинської епічної поеми Вергілія “Енеїда”. За допомогою психоаналізу Фройд визначив, що цей чоловік мав негативну асоціацію з кров’ю через особистий досвід, і ця фраза несвідомо нагадувала йому про кров, тому він мав тенденцію неправильно цитувати її.
Фройд продовжив обговорювати це явище у своїй книзі “Психопатологія повсякденного життя” 1901 року і винайшов термін “fehlleistungen“, що означає “збій” або “хибна дія“. Потім цей термін переклав на англійську Джеймс Стречі, який назвав його “Freudiam slip” — обмовка за Фройдом. Тому насправді Фройд не називав цей феномен на честь себе.

Чому обмовки виникають
Фройд зазначав, що мовленнєві помилки виникають через “тривожний вплив чогось поза межами запланованого висловлювання“, наприклад, несвідомого переконання, бажання чи думки. Фройд також вбачав витіснені думки, як причину нездатності запам’ятовувати імена.
На його думку, невідповідні думки чи переконання приховуються від нашого усвідомлення, і ці “промахи” допомагають виявити те, що ми приховуємо в глибині душі.
Фройд згадував цю теорію вдруге у своїй книзі 1925 року “Автобіографічне дослідження“. Ось, що він написав з цього приводу:
“Ці явища не випадкові, вони вимагають більшого, ніж фізіологічні пояснення”.
Зигмунд Фройд, 1925 рік “Автобіографічне дослідження“
Згідно з психоаналітичною теорією, коли ви переживаєте щось, що викликає сором, тривогу чи біль, ваш розум може відганяти спогади про цю подію. Якщо вам трапиться щось схоже на цю подію пізніше в житті, ви також можете забути про неї.
Собака, на ім’я Міша, що викликає забування
Скажімо, в підлітковому віці ваші батьки завели собаку, про яку ви давно мріяли. Спочатку ви були щасливі, але з часом почали помічати, що батьки приділяють собаці багато уваги: вони турбуються про неї, ходять до ветеринара, на прогулянки, граються. Вам починає здаватися, що іноді вони приділяють їй навіть більше уваги, ніж вам. Це викликає у вас несвідоме відчуття ревнощів і злості, яке складно визнати, адже ваша свідомість каже, що це «неправильна» реакція. У результаті ці емоції пригнічуються, але залишаються у вигляді легкого роздратування, яке виникає в моменти, коли ви взаємодієте з собакою, наприклад, годуєте її.
Одного разу під час годування собаки вам спадає на думку, що ви, можливо, поклали занадто багато їжі, і це може їй зашкодити. Це лякає вас, адже така думка може бути проявом вашого прихованого бажання нашкодити. Щоб виправити ситуацію, ви вирішуєте прибрати миску. Собака, сприйнявши цей жест як загрозу, раптово кусає вас. У результаті ви отримуєте травму, яка потребує лікування, але цей випадок швидко витісняється з вашої пам’яті.
Через кілька років у вашому офісі з’являється новий колега, якого звати так само, як ту саму собаку, наприклад, Міша. Ви починаєте помічати, що вам важко пригадати або правильно вимовити його ім’я. Натомість ви постійно плутаєте його, наприклад, називаючи колегу «Грішею».
Психоаналітична інтерпретація цього явища може полягати в тому, що ваша свідомість блокує ім’я, пов’язане з витісненими спогадами про випадок із собакою. Це ім’я асоціюється із травматичним досвідом і пригніченими емоціями ревнощів та агресії, які колись були несвідомо пов’язані із ситуацією в дитинстві.
Теорія Вегнера: чому пригнічені думки стають обмовками
Найпопулярніша і добре досліджена теорія пояснення обмовок полягає в тому, що фройдистські помилки є відображенням наших пригнічених думок. Психолог Деніел Вегнер придумав теорію, яка пояснює, чому так важко придушити думки.
Поки одна частина психіки пригнічує думки, інша частина перевіряє, чи ми все ще думаємо про них. Це може призвести до того, що приховані ідеї спадуть на думку. Чим більше ми намагаємося не думати про щось, тим більша ймовірність того, що це залетить до нашої голови, і тим більша ймовірність того, що ми це скажемо.
Мовленнєва теорія
Інша теорія пов’язана з тим, як мозок обробляє мову. Хоч ми самостійно фільтруємо (стосується звісно не всіх) свої думки на предмет помилок і доречності, перш ніж озвучити їх, більшість людей все одно роблять в середньому одну-дві помилки на кожну 1000 слів, які вимовляють. Це означає, що якщо ви говорите приблизно 150 слів на хвилину, то протягом дня ви зробите від 7 до 22 мовних помилок, залежно від того, наскільки ви балакучі. Таким чином, мовні помилки можуть бути просто неминучою частиною людського спілкування.
Теорія дефіциту сну та втоми
Недосип і втома суттєво впливає на схильність обмовитися. Скоріш за все, ви це самі могли за собою помічати, наскільки легко язик заплітається, коли думаєте лише про сон та відпочинок. Навіть сам Зигмунд Фройд зазначав, що обмовки частіше трапляються, коли людина втомлена. У таких станах роль свідомого “Я” слабшає, і несвідоме “Воно” легше проривається назовні, проявляючи приховані думки та бажання.
До того ж є підтвердження цієї теорії. Адам Краузе зі своїми колегами виявили, що недостатність сну може спричинити дефіцит пам’яті та уваги. Парапраксис може бути помилкою пам’яті, і якщо на пам’ять впливає дефіцит сну, це може бути ймовірною причиною обмовки.

Обмовки справді існують
З моменту створення психоаналітичної теорії Фройда багато дослідників і клініцистів ставили під сумнів його ідеї про несвідоме, зокрема його пояснення парапраксису. Когнітивні психологи часто стверджують, що обмовку зазвичай можна пояснити простими помилками у розумовій обробці інформації.
Більшість психологів і психотерапевтів не приділяють такої уваги обмовкам, як психоаналітики, останні ж розглядають це як один з важливих елементів роботи з несвідомим. Однак було проведено кілька цікавих експериментів, які припускають, що це може відбуватися принаймні у деяких випадках.
Одним із яскравих прикладів може бути експеримент 1979 року під керівництвом дослідника Майкла Мотлі. Учасників експерименту попросили швидко прочитати пари слів, які було складено так, щоб їх було легко переплутати. У присутності привабливої, легко одягненої лаборантки вони, як правило, робили обмовки із сексуальним підтекстом. Кількість помилок не змінювалася, але змінювався їхній зміст.
Хоч багато дослідників заперечують висновки Мотлі, вони, як правило, були відтворені принаймні в ще одному дослідженні. Щоб визначити, наскільки широко можна застосувати ці результати, можуть знадобитися подальші експерименти.
Справжнє значення обмовок
З погляду фройдизму, ці помилки — не просто випадковість. Вони виявляють приховані, несвідомі думки, бажання чи конфлікти. Фройд стверджував, що свідомість часто пригнічує певні думки чи почуття, бо вони незручні або суб’єктивно неприйнятні. Однак ці пригнічені думки іноді можуть ненавмисно випливати на поверхню через обмовки, помилки в письмі чи навіть забування.
З іншого боку, багато сучасних психологів і лінгвістів стверджують, що не всі обмовки мають глибоке, приховане значення. З цього погляду, помилки можуть бути просто результатом когнітивних процесів, таких як відволікання, стрес, втома або схильність мозку змішувати схожі слова чи поняття. Наприклад, якщо ви втомилися і думаєте про кілька речей одночасно, ви можете плутати слова без будь-якої значної несвідомої мотивації.
Підсумовуючи, можна сказати, що хоч фройдистські помилки можуть іноді виявляти несвідомі думки чи бажання, не кожна помилка обов’язково має сенс. Деякі з них можуть бути результатом звичайних когнітивних порушень або розумової втоми. Те, чи є помилка значущою, часто залежить від контексту та психологічного стану людини.
З психоаналітичної точки погляду, обмовка — це не кожна випадкова помилка у мовленні, а саме така, яка розкриває прихований, несвідомий сенс, інший від того, що свідомо планувалося сказати. Вона може бути проявом витіснених бажань, внутрішніх конфліктів чи пригнічених почуттів, які прориваються крізь межі свідомості у слабкі моменти, коли “Я” не встигає контролювати кордони. Це може стосуватися як несвідомого бажання (наприклад, ворожості чи любові), так і складних емоцій, які свідомість намагається заперечувати або ігнорувати. У цьому сенсі обмовка є цінним матеріалом для аналізу, оскільки дозволяє наблизитися до розуміння витісненого, навіть якщо свідомо це здається незначним або випадковим.
Рецензент

Стаття була науково перевірена Михайлом Буциком. Наші рецензенти підтверджують, що зміст є ретельним і точним, відображає останні науково обґрунтовані дослідження. Стаття переглядається перед публікацією та після суттєвих оновлень.
Використані джерела
- Freud S. The psychopathology of everyday life.
- Berg H de. Freud’s Theory and Its Use in Literary and Cultural Studies: An Introduction (NED-New edition). Boydell & Brewer. 2003. doi:10.7722/j.ctt17t74hp
- Motley MT, Baars BJ. Effects of cognitive set upon laboratory induced verbal (Freudian) slips. J Speech Lang Hear Res. 1979;22(3):421-432. doi:10.1044/jshr.2203.421
- Köhler T, Simon P. Eine experimentelle Studie zur Freudschen Theorie der Fehlleistungen [An experimental study on freudian slips]. Psychother Psychosom Med Psychol. 2002 Sep-Oct;52(9-10):374-7. German. doi: 10.1055/s-2002-34283. PMID: 12355343.
- Wegner DM, Schneider DJ, Carter SR, White TL. Paradoxical effects of thought suppression. J Pers Soc Psychol. 1987;53(1):5-13. doi:10.1037//0022-3514.53.1.5