У попередньому матеріалі ми детально розглянули біографію Еріка Еріксона, яка дозволила його зрозуміти не тільки, як людину, а й створила краще уявлення як зароджувалися його теорії. Стадії психосоціального розвитку особистості є одним з його найбільших відкриттів, яке справді варте уваги. Вікова періодизація Еріксона — це не просто теорія розвитку особистості від народження, до смерті, це база у віковій психології, вивчення якої стане у пригоді усім людям, особливо майбутнім батькам.
У цьому матеріалі спочатку ми розглянемо поняття його концепції для кращого засвоєння інформації, далі перейдемо до огляду кожного етапу, а завершимо виявом сильних та слабких сторін у цій теорії.
Зміст контенту:
Огляд Психосоціальних Стадій Розвитку за Еріксоном
Що ж саме передбачала концепція психосоціального розвитку Еріксона? Подібно до Зиґмунда Фройда, Еріксон вважав, що особистість розвивається через низку стадій.
Однак, на відміну від теорії психосексуальних стадій Фройда, вікова періодизація Еріксона описувала вплив соціального досвіду протягом усього життя. Еріксона цікавило, як соціальна взаємодія та стосунки відіграють роль у розвитку та зростанні людини.
Концепція Еріксона ґрунтувалася на так званому епігенетичному принципі. Цей принцип припускає, що люди розвиваються в певній послідовності, яка відбувається в часі та в контексті більшої спільноти.
Конфлікт на кожній стадії
Кожна стадія в теорії Еріксона ґрунтується на попередніх стадіях і прокладає шлях до наступних періодів розвитку. Еріксон вважав, що на всіх етапах люди переживають конфлікт, який слугує поворотним моментом у розвитку.
На думку Еріксона, ці конфлікти зосереджені або на розвитку певної психологічної якості, або на неможливості її сформувати. У цей час потенціал для особистісного зростання є високим, але так само ймовірним є і потенціал для невдачі.
Якщо особистість успішно впорається з конфліктом, вона вийде з цього етапу з психологічною силою, яка слугуватиме їй до кінця днів. Під психологічною силою розуміються якості чи погляди, що позитивно впливатимуть на життя людини. У разі ж невдалого завершення конфлікту, в індивіда можуть не розвинутися основні навички, необхідних для сильного Его.
Майстерність робить Его сильнішим
Еріксон також вважав, що почуття компетентності обумовлює поведінку та вчинки. Усі стадії в теорії Еріксона пов’язані з набуттям компетентності в тій чи іншій сфері життя.
Якщо етап пройдений добре, людина відчуває почуття майстерності, яке іноді називають силою Его або якістю Его. Якщо ж стадія проходить погано, то у людини з’являється відчуття неадекватності в цьому аспекті розвитку.
| Вік | Конфлікт | Важливі події | Результат успішного розвитку |
|---|---|---|---|
| 1. Немовля (від народження до 18 місяців) | Базова довіра — базова недовіра | Кормління | Надія |
| 2. Раннє дитинство (від 2 до 3 років) | Автономія — сором та сумніви | Привчання до туалету | Незалежність |
| 3. Дошкільний вік(від 3 до 5 років) | Ініціатива — провина | Дослідження світу | Цілеспрямованість |
| 4. Молодший шкільний вік (від 6 до 11 років) | Компетентність — неповноцінність | Школа | Компетентність |
| 5. Підлітковий вік (від 12 до 18 років) | Ідентичність — рольова плутанина | Соціальні зв’язки | Самовизначеність |
| 6. Рання зрілість (від 19 до 29років) | Близькість — ізоляція | Особисті стосунки | Кохання |
| 7. Середній вік (від 30 до 64 років) | Продуктивність — застой | Робота і батьківство | Турбота |
| 8. Пізня зрілість (від 65 до смерті) | Цілісність Его — відчай | Підведення підсумків | Мудрість |
Етап №1: Базова довіра проти Базової недовіри
Перша стадія теорії психосоціального розвитку Еріксона починається з народження і триває до 18 місяців. Вважається, що це є найбільш важлива стадія в житті людини. Ситуація у цей віковий період складається таким чином, що немовля є повністю залежним від дорослих, які доглядають за ним. У цей догляд входить забезпечення їжею, безпекою, теплом, а також прояв любові та турботи. Якщо піклувальник не може забезпечити це все, то дитина починає відчувати, що вона не може довіряти дорослим і покладатися на них у своєму житті.
Коротко кажучи, у цей період у малечі розвивається базова довіра або базова недовіра до світу.
Наслідки проходження етапу
Непослідовні та емоційно замкнені піклувальники сприяють формуванню почуття недовіри у дітей. Якщо її не розвинути, то це призведе до страху та віри в те, що світ сумбурний і непередбачуваний. Відповідно, щоб такого не відбулося, дитину необхідно забезпечувати турботою, теплом і ласкою.
Утім тут є важлива ремарка. У жодної дитини почуття базової довіри або недовіри не розвинеться на 100%. На думку Еріксона, успішний розвиток полягає в досягненні балансу між двома протилежними сторонами. Коли це відбувається, у дітей з’являється надія, яку Еріксон описував як відкритість до досвіду, пом’якшену певною настороженістю щодо можливої небезпеки.
Подальші роботи дослідників, зокрема Джона Боулбі та Мері Ейнсворт, продемонстрували важливість довіри у формуванні здорових прив’язаностей у дитинстві та дорослому віці.
Етап №2: Автономія проти сорому та сумнівів
Другий етап теорії психосоціального розвитку Еріксона відбувається в ранньому дитинстві, що триває від 2 до 3 років. На цьому етапі розвитку діти тільки починають здобувати невеличку незалежність. Для них відкривається можливість самостійно виконувати основні дії та приймати прості рішення про те, що їм подобається. Розвиток особистого контролю — це одна з особливостей цього періоду. Однак, щоб досягти цього, у дитини має бути можливість робити вибір і контролювати ситуацію.
Привчання до горщика
Основна тема цього етапу полягає в тому, що дітям необхідно розвивати почуття особистого контролю над фізичними навичками та почуття незалежності. Як і Фройд, Еріксон вважав, що привчання до туалету є життєво важливою частиною цього процесу. Однак міркування Еріксона були зовсім іншими, ніж у батька психоаналізу. Еріксон схилявся до думки, що навчання контролювати свої тілесні функції призводить до відчуття контролю і почуття незалежності. Інші важливі події включають отримання більшого контролю над вибором їжі, вподобаннями іграшок та вибором одягу.
Наслідки проходження етапу
Діти, які відчувають труднощі та сором за свої нещасні випадки, можуть залишитися без почуття особистого контролю. Успіх на цьому етапі психосоціального розвитку призводить до відчуття автономії, а невдача — до почуття сорому та сумнівів.
Етап №3: Ініціатива проти провини
Третій етап психосоціального розвитку припадає на дошкільний вік (3-5 років). На цьому етапі психосоціального розвитку діти починають заявляти про свою владу і контроль над світом. Здійснюється це переважно через гру, оскільки вона дає можливість досліджувати свої міжособистісні навички. Малюки починають планувати діяльність, придумувати ігри та ініціювати спільну роботу з іншими.
Та варто розуміти, що їхня ініціативність може проявлятися не лише у грі та при певних активностях. Жан Піаже дошкільнят називав “Маленькими дослідниками”, адже на цьому етапі їхня жага до знань кардинально зростає. Через це вони стають схильними ставити багато запитань. Найгірше, що можуть дорослі робити у цих ситуаціях це ставитися до дитячих запитань як до дрібниць, неприємностей чи незручностей. Така реакція змушує малюка відчувати провину за те, що вона «заважає».
Наслідки проходження етапу
Якщо дорослі не стануть перешкоджати та блокувати їхню ініціативність, то це дозволить розвинути почуття впевненості у своїй здатності вести за собою інших і приймати самостійно рішення. Успіх на цьому бурхливому етапі призводить до появи почуття цілеспрямованості.
Перед дорослими звісно відкривається можливість цю тенденцію пригнічувати шляхом критики та контролю, утім у дітей такі дії провокуватимуть розвиток провини. Варто відзначити, що у цей період діти часто переступатимуть межу у своїй наполегливості, і небезпека полягає в тому, що батьки будуть схильні карати дитину і занадто обмежувати її ініціативу.
Занадто сильне почуття провини може сповільнити взаємодію дитини з іншими людьми та пригнічувати її творчість. Чи означає це, що необхідно робити так, щоб діти зовсім не відчували цього відчуття? Відповідь — не зовсім! Певна частка провини, звичайно, необхідна, інакше дитина не знала б, як здійснювати самоконтроль або мати совість. Важливо утримувати здоровий баланс між ініціативою та почуттям провини.
Етап №4: Компетентність проти Неповноцінності
Четверта психосоціальна стадія відбувається в молодшому шкільному віці, приблизно у віці від 6 до 11 років. Особливістю цього кризового періоду є те, що у дитини зростає соціальна взаємодія з навколишнім світом. Діти перебувають на етапі, коли вони вчаться читати і писати, рахувати та робити щось самостійно. Вчителі починають відігравати важливу роль у житті дитини, оскільки вони навчають різним навичкам.
Однак, окрім вчителів з’являється ще одна не менш важлива соціальна група — однолітки. Адже ровесники стають основним джерелом самооцінки дитини, яка гостро відчуває потребу завоювати схвалення. Таким чином школа створює нові виклики перед дітьми. Їм необхідно впоратися з цими соціальними та академічними вимогами. Від цього буде залежати чи завершиться 4 етап успіхом, чи невдачею.
Наслідки проходження етапу
Діти, яких заохочують і хвалять батьки та вчителі, розвивають почуття компетентності та віри у свої здібності. Ті, хто отримує мало або зовсім не отримує заохочення від батьків, вчителів чи однолітків, будуть сумніватися у своїй здатності досягти успіху.
Етап №5: Ідентичність проти рольової плутанини
П’ята психосоціальна стадія припадає на один з найбільш бурхливих вікових періодів — підліткові роки. Цей етап відіграє важливу роль у формуванні почуття особистої ідентичності, яке впливатиме на поведінку та розвиток людини протягом усього її життя. Підлітки потребують розвитку почуття самосвідомості та особистої ідентичності.
У цьому віці ми активно себе досліджуємо, хочемо дізнатися ким насправді є як особистості. Для нас типово на цьому етапі прагнути до ствердження почуття власної гідності та експериментування з різними ролями, видами активності та поведінкою. Еріксон вважав, що без цього неможливий процес формування сильної ідентичності та розвиток почуття спрямованості в житті.
Підлітковий розум — це, по суті, розум або мораторій, психосоціальна стадія між дитинством і дорослістю, між мораллю, засвоєною дитиною, і етикою, яку має розвинути дорослий.
Ерік Еріксон, “Молодість: Зміни та виклики” 1963 рік
Наслідки проходження етапу
У підлітковому віці діти досліджують свою незалежність і розвивають почуття власної гідності. Для них вкрай стає важливо знайти відповіді на питання: “Хто я є?” та “Ким хочу бути?” Якщо їм вдасться це вирішити, то у підлітка розвинеться самоідентичність та вірність собі. Ті ж, хто залишиться невпевненим у своїх переконаннях і бажаннях, почуватиметься невпевнено і розгублено щодо себе і свого майбутнього.
Успіх призводить до здатності залишатися вірним собі, тоді як невдача призводить до плутанини в ролях і слабкого почуття власної гідності.
Етап №6: Близькість проти ізоляції
Ця стадія охоплює період ранньої зрілості, коли люди досліджують особисті стосунки. Триває цей етап від 18 до 40 років. Характерною особливістю шостого етапу стає те, що ми більше починаємо відкриватися іншим, щоб розвивати близькі та віддані стосунки. Шукаємо когось, хто може стати нам ближче, ніж наші члени сім’ї.
Наслідки проходження етапу
Еріксон вважав життєво необхідним, щоб люди були відкритими до формування тісних зв’язків. Якщо цей етап пройде успішно, то особистість збудує щасливі та міцні стосунки. Невдача — розвине лише почуття самотності та ізоляції.
Етап №7: Продуктивність проти застою
Після 30 для людини стає важливою ідея, залишити щось після себе у цьому світі. Для одних це можуть бути діти, для інших якесь відкриття або видана праця. Форма не має значення, важливо те, щоб це змогло нас пережити, що дало б нам відчуття причетності до “Великої картини”.
Наслідки проходження етапу
Ті, хто досягають успіху на цьому етапі, відчувають, що роблять свій внесок у світ, беручи активну участь у житті своєї сім’ї, компанії або ж навіть країни. Якщо ж внесок не вдасться зробити, то дорослі відчуватимуть себе непродуктивними та незалученими до світу.
Етап №8: Цілісність Его проти відчаю
Кінцева психосоціальна стадія відбувається в старості та зосереджена на рефлексії життя. На цьому етапі розвитку люди озираються на події свого життєвого шляху і визначають, чи задоволені вони прожитими днями, чи шкодують про те, що вони зробили або не зробили.
Теорія Еріксона відрізнялася від багатьох інших тим, що розглядала розвиток особистості протягом усього онтогенезу, включаючи старість. У похилому віці з’являється потреба озирнутися на прожите життя, підбити підсумки та відчути почуття задоволеності. Кожному хочеться дійти до висновку, що наданий час був використаний недаремно. Саме від результатів цих підсумків і залежить, як завершиться фінальна стадія.
Наслідки проходження етапу
Ті, хто озирається на минуле, яке, на їхню думку, було добре прожите, почуваються задоволеними та готовими зустріти кінець свого шляху з почуттям спокою. Хто ж озирається назад лише з почуттям жалю за прожиті роки, натомість відчуває страх, що їхнє життя закінчиться, так і не зробивши того, що хотіли.
Сильні та слабкі сторони теорії психосексуального розвитку Еріка Еріксона
Теорія Еріксона не обійшлася звісно і без критики та певних обмежень. Одними з найбільш гострих запитань, які ставляться перед нею є: «Який досвід необхідний для успішного проходження кожної стадії?», «Як людина переходить від однієї стадії до іншої?»
Критика
Критики вважають, що найслабкішою стороною теорії Еріксона є те, що він недостатньо добре описує точні механізми вирішення конфліктів і переходи від однієї стадії до іншої. Його вікова періодизація не може точно визначити, який тип досвіду необхідний на кожній стадії для успішного вирішення конфліктів і переходу на наступну стадію.
Підтримка
Однією з сильних сторін психосоціальної теорії є те, що вона забезпечує широкі рамки, з яких можна розглядати розвиток особистості протягом усього життя. Чим, до речі, психосексуальна теорія розвитку Фройда не може похвастатись. Окрім цього, Еріксону вдалося підкреслити соціальну природу людини та важливість впливу соціальних відносин на розвиток.
Вім Меус разом зі своїми колегами знайшли докази на підтримку ідей Еріксона про ідентичність і далі визначили різні підетапи формування ідентичності. Деякі дослідження також припускають, що люди, які формують сильну особисту ідентичність у підлітковому віці, краще здатні до формування інтимних стосунків у ранньому дорослому віці. Інші дослідження, однак, припускають, що формування і розвиток ідентичності продовжується і в дорослому віці.
Завершальне слово
Народившись, ми навчилися довіряти світу тепла і ніжних пестощів. Підростаючи, ми прагнули свободи, наші серця болісно бажали досліджувати незвідані території. Гра стала нашим притулком, де буяла уява і розквітала цілеспрямованість серед сміху та спільних пригод. Школа вабила, її структуровані стіни кидали нам виклик, щоб ми довели свою цінність і скуштували солодкі плоди успіху. У підлітковому віці ми розпочали пошуки себе, плаваючи бурхливими морями сумнівів, бунту та самопізнання. Дорослість розкрила свої обійми, відкриваючи красу кохання, де душі переплітаються, а серця танцюють у ритмі спільної подорожі. Старіючи, ми сиділи біля вогнища спогадів, роздумуючи про добре прожите життя, плекаючи набуту мудрість і приймаючи тиху силу нашої цілісності.
Ось так виглядає життя людини, яка пройшла успішно кожний етап психосоціального розвитку за Еріксоном. У цієї теорії є звісно недоліки, але з усім тим вона чудово розширила бачення розвитку особистості та запропонувала альтернативу ортодоксальним фройдистам.
Використані джерела
- Vogel-Scibilia SE, McNulty KC, Baxter B, Miller S, Dine M, Frese FJ. The recovery process utilizing Erikson’s stages of human development. Community Ment Health J. 2009;45(6):405-14. doi:10.1007/s10597-009-9189-4
- Malone JC, Liu SR, Vaillant GE, Rentz DM, Waldinger RJ. Midlife Eriksonian psychosocial development: Setting the stage for late-life cognitive and emotional health. Dev Psychol. 2016;52(3):496-508. doi:10.1037/a0039875
- Orenstein GA, Lewis L. Erikson’s Stages of Psychosocial Development. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing.
- Meeus W, van de Schoot R, Keijsers L, Branje S. Identity statuses as developmental trajectories: A five-wave longitudinal study in early-to-middle and middle-to-late adolescents. J Youth Adolesc. 2012;41(8):1008-1021. doi:10.1007/s10964-011-9730-y
- Fadjukoff P, Pulkkinen L, Kokko K. Identity formation in adulthood: A longitudinal study from age 27 to 50. Identity (Mahwah, N J). 2016;16(1):8-23. doi:10.1080/15283488.2015.1121820
