Психосоматика: коли ваші емоції ховаються у тілі

Чому, коли ми переживаємо сильний стрес, наше тіло починає «давати збої»? Чому емоційні травми можуть викликати захворювання, навіть такі, як астма чи цукровий діабет? Чому ми іноді чуємо: «Болить голова (серце, спина), бо перенервував»? Відповідь на ці питання лежить у сфері психосоматики.

Що таке психосоматика?

Психосоматика (від д. грец. психо — душа та сома — тіло) — напрям клінічної психології, що вивчає вплив психічних факторів на виникнення та перебіг соматичних (тілесних) захворювань. 

Також в цій галузі проводяться дослідження, які вивчають, вплив наших емоцій (як позитивних, так і негативних) на появу та перебіг хвороб. 

Крім того, вже сьогодні психосоматична медицина є частиною загальної, офіційної доказової медицини. Але вона має довгу історію зі своїми злетами та падіннями. 

Крок в історію психосоматики

Історія психосоматичної медицини сягає часів античності. Ще Гіппократ вперше висловив думку, що душевний стан впливає на фізичне здоров’я. 

Проте справжній та науковий розвиток психосоматики почався у ХІХ столітті, коли Зигмунд Фройд і Йозеф Броєр досліджували ідею, що несвідомі емоційні конфлікти можуть спричиняти фізичні симптоми. Фройд увів термін “конверсія”, пояснюючи, як психічні травми можуть “конвертуватися” в тілесні симптоми, що стало базовою концепцією психосоматичної медицини.

Ключовою фігурою у розвитку психосоматичного підходу у ХХ столітті був Франц Александер, який працював у Чиказькому інституті психоаналізу. Він запропонував ідею специфічних “психосоматичних профілів” тобто як певні емоційні стани або психологічні проблеми можуть бути пов’язані з конкретними фізичними захворюваннями. До прикладу, від тривалої тривоги розвивається виразка шлунку. 

Інший важливий внесок зробив Ганс Сельє, який розробив концепцію стресу і дослідив, що тривале психічне напруження негативно впливає на фізичне здоров’я.

Ставлення до психосоматики змінювалося протягом століть. Спочатку ідея про зв’язок між психікою та тілом була прийнята зі скепсисом, особливо серед медиків, які зосереджувалися на біологічних причинах хвороб. 

Крім того, психосоматика часто критикувалася за брак об’єктивних доказів, оскільки дослідження були складними та базувалися на суб’єктивних спостереженнях. Однак із часом, завдяки прогресу в нейробіології, психосоматична медицина здобула визнання як важлива галузь сучасної медицини.

Завдяки такій тривалій історії, сьогодні людський організм розглядається, як цілісна система. У тому числі як наш мозок, спосіб життя і, наша психіка – мислення, емоції, воля та наш життєвий досвід – впливають на тіло, проявляючись через хвороби. 

Це все дозволяє більш ефективно справлятися, як зі стресовими факторами, так із захворюваннями. Оскільки сьогоднішній швидкий темп життя, високе емоційне та робоче навантаження, втома та виснаження, переживання за майбутнє –— стають причинами не тільки психічних розладів, а і фізичних хвороб. 

Трішки сучасної статистики про психосоматику

Все більше досліджень підтверджують, що наші емоції та психічний стан безпосередньо впливають на фізичне здоров’я. Стрес, тривога, депресія та інші психоемоційні стани не тільки впливають на самопочуття, але й підвищують ризик серйозних захворювань. 

Ось кілька наукових даних, які демонструють тісний зв’язок між психічним і фізичним станом людини.

Так, до прикладу за результатами американського дослідження: 

• Люди, які були переконані, що стрес у їхньому житті викличе серйозні проблеми, як-от інфаркт або смерть, мали на 43% вищий ризик померти порівняно з тими, хто не вважав стрес настільки небезпечним.
• Люди, які страждають на депресію, мають на 42% вищий ризик розвитку серцево-судинних захворювань.
• Люди з розладами сну мають високий ризик розвитку діабету 2-го типу, ожиріння та інших метаболічних захворювань.
• У людей із генералізованим тривожним розладом підвищений рівень кортизолу, що корелює з показниками зниження імунітету та збільшення ризику захворювань на інфекційні хвороби.

В Україні дослідження психосоматики наразі набирають обертів, однак, на жаль, вони спричинені війною. Наразі точні дані відсутні, але психологи та медики вже фіксують підвищення рівня звернень щодо соматичних розладів. 

Зі своєї сторони можу сказати, що у своїй психотерапевтичній практиці зустрічаю все більше соматизації (коли людина не може психічно опрацювати все те, що з нею відбувається та починає хворіти). Особливо помітно це при частих обстрілах, вимкненнях світла та масштабних руйнуваннях, як до прикладу обстріл Охматдиту. У ті дні частина клієнтів скаржились на головний біль (мігрені), біль в спині, підвищений тиск та відчуття виснаження. 

«Психосоматичні захворювання виникають, коли психічна діяльність не встигає обробляти емоційні стреси, і тіло починає «говорити» мовою симптомів»

Пʼєр Марті 

Якою буває психосоматика?

Ми вже знаємо, з матеріалу вище, що наше тіло тісно пов’язане з психічним станом, і цей взаємозв’язок стає особливо очевидним, коли емоції починають проявлятися у вигляді фізичних симптомів.

Часто ми ігноруємо ці сигнали, списуючи їх на стрес і втому, але психосоматика є сигналом, що потрібно звернути увагу як на свій фізичний стан (звернутися до лікаря), так і на емоційний стан. 

Розгляньмо деякі приклади, як емоції можуть проявлятися через тіло, і чому важливо звертати увагу на ці симптоми.

1. Болі без наявної фізіологічної причини

Наприклад, людина може регулярно відчувати головні болі, але медичні обстеження не знаходять ніяких фізичних порушень. Це може бути сигналом, що певні емоції або внутрішні конфлікти, які не усвідомлюються, виражаються через тіло. Часто такі болі виникають внаслідок хронічного стресу або пригнічених емоцій.

У таких випадках часто говорять: 

«Сьогодні так багато стресу на роботі, аж спина болить». 

«Після нічних обстрілів весь день болить голова». 

2. Болі та прояви протягом тривалого часу

Емоції часто знаходять вихід через фізичні симптоми. Наприклад, порушення сну, проблеми з кишківником, тремтіння (рук, ніг, тіла загалом), тахікардія (пришвидшене серцебиття) або часті головні болі можуть бути проявами того, що тіло «говорить» про емоційне перевантаження. 

І тут виникає таке явище, як соматизація, тобто це, знову ж таки, «конвертація» емоцій у хворобу чи тілесний прояв.  

Це може звучати таким чином:

«У мене кожного разу колінки трусяться на зідзвоні із керівником, а після я взагалі «провалююсь» в сон на кілька годин, і це посеред робочого дня. А якось він на мене так тиснув, що наступного дня я злягла з температурою і два тижні не працювала».

3. Прояви, які виникають при сильному хвилюванні

Іноді сильні емоційні реакції можуть викликати більш серйозні фізіологічні прояви, наприклад втрата свідомості. Це крайній прояв, коли емоційний стан настільки напружений, що тіло просто «відключається», не маючи можливості витримати емоційне навантаження.

Часто таке буває на похоронах, при гучних скандалах, коли повідомляють сумну чи шокуючу звістку. Коли людина перебуває в стресовій ситуації, в якій вирішується її подальший шлях в житті. 

*Хто дивився третій сезон серіалу «Бріджертони»? В кінці 5-го епізоду Пенелопа втрачає свідомість від сильного емоційного напруження. І там немає  наявних фізіологічних причин. Якщо ви не дивились, але вам цікаво – просто перегляньте останні 5 хв. цього епізоду. 

4. Функціональні розлади різних органів

Стрес та емоційні перевантаження можуть впливати на функціонування різних органів, включно з порушенням менструального циклу, проблемами із зором, слухом, голосом, мовленням (мутизм), а також, такими проявами, як заїкання чи тремор. 

Люди, схильні до таких розладів, можуть швидко захворіти через емоційний стрес і так само швидко одужати, коли емоційний стан стабілізується.

Іноді такі прояви описуються в такий спосіб:

«Покинув чоловік і вона так переживала, що аж перестала ходити, потім воно якось пройшло».

«Так злякався (про дитину), що аж говорити перестав, лікуємось тепер».

5. Психосоматичні захворювання

Деякі захворювання мають чітку психосоматичну природу. Наприклад, гастрити, виразка шлунку чи астма часто загострюються в моменти емоційної кризи. 

Тут кажуть, що хвороба залежить від стану душі, і це не просто метафора: емоційні стани можуть прямо впливати на фізичне здоров’я.

Люди це часто описують такими словами:

«В цій еміграції виразка вже третій раз загострюється, навіть не знаю, чи воно того варте».

6. Розлади інстинктивної поведінки

Порушення інстинктивної поведінки, такі як сексуальні або ендокринні розлади. Часто вони є результатом невирішених психічних конфліктів, які впливають на тіло через ендокринну систему та інші фізіологічні механізми.

Це може описуватися так:

«Боюсь невдачі в сексі…пройшов лікування в уролога, а тепер він каже, що все це у мене в голові». 

Психосоматика – це не просто про те, що «все в голові», а про складний взаємозв’язок між психічним і фізичним. Коли ми починаємо розуміти і визнавати цей зв’язок, з’являється можливість не тільки полегшити фізичні симптоми, але й розібратися з глибокими емоційними причинами, що їх викликають.

Іноді зрозуміти, що саме відбувається з ментальним та фізичним, непросто. Це потребує, часу, зусиль та уваги до сигналів тіла. 

Як зрозуміти, що ви маєте психосоматику

Психосоматичні прояви — це складний і водночас дуже важливий аспект нашого здоров’я, тому розгляньмо ключові моменти, які варто враховувати, якщо підозрюєте в себе психосоматику.

1. Немає ніякого соматичного захворювання. Відповідно спершу ви маєте звернутись до лікаря (щоб виключити захворювання), а потім до психотерапевта. 
2. Коли є звʼязок між наявною хворобою та емоційним станом чи психічною травмою. Тут ви починаєте помічати, що події, які відбуваються у вашому житті та реакції на них якимось чином впливають на ваше здоровʼя (встановлення цього зв’язку відбувається під час психотерапії), тобто тут ви звертаєтесь і до лікаря, і до психотерапевта. 
3. Якщо є генетична схильність до певної хвороби, то вона може проявлятися у вигляді психосоматики. Але тут спершу звертайтеся до лікаря. 

Ці моменти — надзвичайно важливі, адже вони допомагають вчасно виявити психосоматичний характер проблеми і розпочати правильне лікування.

Як внутрішні конфлікти викликають психосоматику

Ми вже з вами згадували Фройда та його конверсійну модель. Де психіка «конвертує» емоції в тілесні симптоми. А тепер розглянемо, як наша психіка обходиться із внутрішніми конфліктами. 

Коли у вас виникає внутрішній конфлікт, ви можете відчувати багато різних, часом протилежних, емоцій. Осмислити їх усі часто буває непросто.

Наприклад: 

«Хочу близьких романтичних стосунків, АЛЕ боюсь близькості, БО мене можуть кинути і цим зробити боляче». 

Такий опис з’являється вже під час терапії, а клієнт приходить зі скаргою: хочу стосунків, мрію про них, але з жінками нічого не виходить. До того ж, я погано сплю після побачень, а коли починається період активних зустрічей, у мене загострюється виразка шлунка, і на цьому все закінчується. А я ж хочу сім’ю

Тобто на рівні психіки стається конфлікт, але вирішитися (опрацюватися) на рівні психіки він не може і вирішується через тіло. 

Відповідно внутрішні конфлікти, які ми не долаємо — «вирішуються» тілом. 

У психотерапії ми виявляємо цей конфлікт та працюємо з ним. Зазвичай він не один, а має кілька «шарів», які можуть приховувати ще глибші емоційні переживання. Особливо яскраво такі внутрішні конфлікти проявляються у кризові періоди розвитку, коли емоції стають особливо інтенсивними та суперечливими.

Одним із таких кризових етапів є підлітковий вік, коли внутрішній конфлікт може проявлятися у боротьбі між любов’ю до батьків і відчуттям ненависті: «я люблю батьків, але ненавиджу». У дорослому віці такі конфлікти часто набувають іншої форми, але суть залишається схожою. Наприклад, це може проявлятися так:

Хочу відділитися від батьків (ненавиджу, набридли вони вже) → хворію (і у мами «під боком» так добре) = не можу відділитися. 

Цей конфлікт досить розповсюджений у нашому суспільстві, як серед жінок, так і серед чоловіків. 

Тут домінує механізм психологічного захисту — дисоціація (ми тут видаляємо із свідомості щось небажане, ніби не хочемо згадувати). 

Крім того, невиражені емоції стають фізичним симптомом і це свого роду КОМПРОМІС – між несвідомим бажанням виразити це почуття і страхом можливих наслідків цього вираження. 

Наприклад:

Коли на роботі прийнято говорити тільки про хороше, виражати позитивні емоції, підтримувати один одного і бути дуже ввічливим, а насправді людина ненавидить керівника, роботу, свою роль в компанії, і вона не може бути постійно «на позитиві».  

Що тут відбувається? Людина хоче говорити, або навіть кричати і на керівника, і на колег, бо вони її справді можуть дратувати, але так не заведено в колективі тому людина «придушує» ці емоції. Внаслідок цього виникає хвороба, як символічне вираження того, що вона не може говорити про це. 

Але часто буває так, що ми навіть і не розуміємо, що саме відчуваємо. І тут вступає в гру таке явище, як алекситимія. 

Алекситимія та її зв’язок із психосоматичними розладами

Алекситимія — це неможливість зрозуміти та назвати власні емоції. 

У психосоматиці вона відіграє ключову роль, оскільки люди з алекситимією часто не усвідомлюють своїх емоційних переживань, що призводить до «виведення» цих емоцій через тіло у вигляді фізичних симптомів.

Люди з алекситимією часто сприймають емоційні реакції як суто фізіологічні явища, наприклад, замість того, щоб усвідомлювати тривогу і страх, вони можуть відчувати головний біль, біль у шлунку чи пришвидшене серцебиття. Або навіть скаржитись, до прикладу,  на передінфарктний стан та ходити по лікарях, допоки якийсь лікар не скерує до психотерапевта. 

На терапевтичних сесіях з клієнтами це виглядає приблизно таким чином:

• Що ви зараз відчуваєте?
• Не знаю, мабуть нічого (складно зрозуміти та назвати свою емоцію).

Або:

• Як ви себе почуваєте? 
• Не знаю, голова болить (тілесний симптом, а не емоція іде на перше місце).

Алекситимія може значно вплинути на якість життя, оскільки людина не розуміє причин своїх фізичних страждань і продовжує шукати допомогу у лікарів, не підозрюючи про емоційний корінь проблеми.

«Тіло та розум мають єдину мову, але інколи тіло виявляється першим, хто говорить, коли психіка не здатна виразити свій стан»

Дональд Віннікотт

Отже, важливо не тільки навчитися ідентифікувати емоції, але й поступово розвивати навички саморефлексії. Це може допомогти полегшити фізичні симптоми, покращити загальний психоемоційний стан і підвищити усвідомлення себе та власних внутрішніх переживань.

Практика для розвитку саморефлексії

1. Спробуйте простежити якими словами ви описуєте свій стан, як відповідаєте на питання від друзів чи знайомих про ваші справи\самопочуття. 
2. Кожного вечора описуйте свій стан протягом дня за такою схемою: «Я відчував *емоція (називаєте емоцію, якщо складно – дайте собі час подумати, це окей), тому що виникла така ситуація (опис ситуації)». 
3. Робіть все це кожного дня, протягом місяця. Пізніше навичка автоматизується і навчитесь саморефлексії без додаткових вольових зусиль. 

Ця практика дасть вам можливість побудувати «місточки» між ситуаціями та емоційними реакціями на них, що знизить інтенсивність як емоційних, так і фізіологічних реакцій. 

Вплив тривоги на розвиток психосоматики

Тривога часто маскується під фізичні симптоми, які ми не завжди одразу пов’язуємо з нашим емоційним станом. Психосоматика стає своєрідним мовчазним голосом тіла, коли психіка не може впоратися з тривогою безпосередньо. Те, що нам здається пришвидшеним серцебиттям або раптовою слабкістю, може бути фізичним проявом психологічних процесів.

Психосоматичні симптоми часто стають способом уникнути переживання тривоги. Людина може відчувати серцеві розлади, задуху чи біль у животі, але при цьому не усвідомлювати, що ці симптоми виникають через психоемоційне навантаження.

До прикладу, розлади серцевої діяльності, дихання, раптова пітливість, тремтіння, розлади кишківника, звуження судин, оніміння рук — повністю можуть заміняти тривогу. Тобто людина не може тривожитись, це занадто важко для неї, і тривога «конвертується» у тілесні реакції. Це означає, що людина, можливо, навіть не усвідомлює своєї тривоги, тому психіка переміщує цей емоційний стан на фізичний рівень, викликаючи певні фізичні прояви замість емоційного дискомфорту. Оскільки перебувати у стані тривоги не так вже і легко, та зачасту цей стан ще і витримати потрібно. 

Ці тілесні реакції служать своєрідним «захистом» від тривоги, яка здається нестерпною або неприйнятною на свідомому рівні. Таким чином, психосоматика є мовою несвідомого, яка проявляє приховані конфлікти, страхи чи незадоволені потреби, з якими психіка не може впоратися напряму. 

Тіло і психіка нерозривно пов’язані, ігнорування цього зв’язку може призвести до хронічних психосоматичних проблем. Важливо навчитися не лише розпізнавати симптоми, але й розуміти, які емоції стоять за ними. Якщо ваше тіло постійно сигналізує про дискомфорт, ви постійно звертаєтесь лікарів, але це не є поміченим — це може означати, що психіка потребує уваги та підтримки.

Самодопомога при психосоматичних проявах

Зміна підходу до життя, розвиток емоційного інтелекту та робота з власними почуттями можуть позитивно впливати на здоров’я та спокій.

У цьому розділі ми зосередимося на практичних методах самодопомоги, які можуть допомогти знизити інтенсивність психосоматичних проявів.

Зміцнення емоційної стійкості, розвиток навичок саморегуляції та робота з тілом — це ключові компоненти, що допоможуть відновити внутрішню гармонію. Однак важливо пам’ятати, що самодопомога — це лише частина шляху до здоров’я, і іноді необхідно звернутися за підтримкою до фахівців.

Якщо ви помічаєте у себе такі прояви, ось деякі поради, які допоможуть знайти баланс між тілом, розумом та емоціями:

1. Розвивайте емоційний інтелект

Емоційний інтелект — це здатність розпізнавати, розуміти й керувати своїми емоціями. Психосоматичні симптоми часто виникають через пригнічені або «непропрацьовані» емоції, відповідно вміння висловлювати свої почуття і приймати їх без осуду — допомагає знизити напругу та зменшити ризик фізичних проявів стресу. 

Крім того, ви зможете краще знати та розуміти себе, а відповідно і ладнати з собою. До прикладу, заспокоїти себе, коли то потрібно. 

2. Працюйте з агресією та вчіться відчувати і відстоювати свої кордони

Агресія, яку ми заглушаємо, накопичується і може призводити до внутрішнього напруження, що зрештою проявляється у тілі. 

Важливо навчитися соціально прийнятно виражати агресію і встановлювати чіткі межі у спілкуванні з іншими. Це допоможе вам краще ладнати, а відповідно і знизити стрес від ситуацій, де на вас чинять тиск чи маніпулюють вами. Де ви зможете сказати «НІ», без почуття провини, якщо і дійсно не хочете чогось виконувати. 

3. Спорт, що сприяє тілесному розслабленню

Фізичні вправи, які розслабляють тіло, такі як йога або плавання, допомагають знизити загальний рівень стресу і напруги. Додатково, дихальні вправи, медитації та релаксаційні практики, що включають текстові доріжки для поступового розслаблення тіла, можуть бути ефективними в стабілізації психоемоційного стану.

4. Масаж і тілесні практики для релаксації

Масаж — це чудовий спосіб зняти м’язову напругу, яка накопичується через стрес. 

Також існує багато технік для самостійної психосоматичної релаксації, таких як використання м’ячиків для масажу стоп, акупунктурних килимків чи навіть стояння на гвоздях. Всі ці практики допомагають краще відчути власне тіло, а це своєю чергою є помічним при тривалому стресі. 

5. Утримуйте в голові думку, що не хвороби керують вашим станом, а ви керуєте ними

Пам’ятайте, що ви маєте вплив на свій стан. Важливо утримувати в голові думку, що ваше здоров’я — це результат ваших дій і рішень, а не просто набір випадкових обставин. Такий позитивний настрій зміцнює відчуття контролю над своїм життям і зменшує відчуття безпорадності перед хворобами.

6. Зверніться до психотерапевта

Знайти підтримку психотерапевта — це важливий крок до вирішення глибинних проблем, які можуть лежати в основі психосоматичних захворювань. Робота з травмами та емоційними переживаннями допомагає не тільки зняти симптоми, а й загалом покращити якість життя, надаючи відчуття свободи й спокою.

Психосоматичні захворювання — це дзеркало наших емоційних переживань. Важливо не ігнорувати їх, а навпаки, прислухатися до свого тіла і звертати увагу на внутрішній світ. Вміння працювати зі своїми емоціями, розслабляти тіло та шукати підтримку професіоналів допоможе вам не лише покращити фізичний стан, а й знайти внутрішню гармонію та баланс.

Завершальне слово 

Психосоматика є яскравим прикладом того, наскільки тісно пов’язані наш розум та тіло. Через століття досліджень і накопичення знань ми можемо впевнено сказати, що емоційні конфлікти, тривога та стрес мають безпосередній вплив на наше фізичне здоров’я.

Сучасна статистика підтверджує важливість усвідомлення цього зв’язку, адже значна частина захворювань має психосоматичне підґрунтя. Це вимагає від нас глибшого розуміння своєї емоційної природи і її впливу на організм.

Розуміння своїх емоцій, вміння працювати із внутрішніми конфліктами та тривожними станами, а також застосування методів самодопомоги — це важливі кроки на шляху до зцілення. 

Профілактика і робота над власним емоційним станом можуть допомогти уникнути серйозних психосоматичних проявів. Турбота про своє ментальне здоров’я є таким же важливим аспектом, як і фізичний догляд. Лише через гармонійний баланс між розумом та тілом ми здатні досягти справжнього здоров’я і благополуччя.

Пам’ятайте, що, працюючи над своїм внутрішнім станом, ви не лише лікуєте тіло, але й відкриваєте шлях до більш усвідомленого життя.