Природа Аутизму у дорослому та дитячому віці: Хто такі діти дощу?

У світі, де кожна крапля дощу має свій унікальний шлях, існують особливі люди, яких часто називають “дітьми дощу”. Ці люди – особистості з аутизмом, чиє сприйняття світу відрізняється від звичного нам. Вони стикаються з викликами у соціальних взаємодіях, мають специфічні поведінкові патерни та особливості у спілкуванні, як вербальному, так і невербальному.

Метафора доктора Сюзан Морріс яскраво ілюструє унікальність сприйняття людей з аутизмом, для яких світ може здаватися надмірно інтенсивним та непередбачуваним:

“Їх природна здатність відбирати інформацію, схоже, відсутня – “фільтри” не працюють. Тож якою б не була їхня поведінка, вона полягає в управлінні цими фільтрами та збереженні світу постійним і передбачуваним”.

Що таке аутизм

Аутизм – це розлад розвитку нервової системи, який характеризується порушенням соціальної взаємодії, вербальної й невербальної комунікації, і повторюваною поведінкою. У людей з аутизмом існують складнощі у взаємодії із зовнішнім світом, тобто з людьми. Проблеми із соціалізацією є наслідком цих труднощів.

Чи багато є людей із аутизмом?

Що ж, станом на сьогодні, в Україні відповідно до даних електронної системи охорони здоров’я загалом обліковано 20 936 дітей з діагнозом “аутизм”.

Історія появи аутизму

Цікавим є те, що термін “аутичний” має понад столітню історію.

Все почалося у далекому 1908 році, коли німецький вчений Блейр вперше використав слово “аутичний“. Утім цей термін описував зовсім не те, що ми розуміємо під ним сьогодні. Блейр застосував його до дорослих та хворих на шизофренію, які уникали соціальних контактів.

Справжній прорив у розумінні цього розладу стався через 35 років. У 1943 році Лео Каннер зробив революційне відкриття, вперше описавши ранній дитячий аутизм та інфантильний аутизм, що суттєво змінило наше розуміння розвитку дітей. Вивчаючи одинадцятьох дітей, він звернув увагу на їхню виняткову соціальну відчуженість, труднощі у спілкуванні та обмеженість інтересів і активностей. Каннер припустив, що ці характеристики є вродженими і не змінюються протягом усього життя, що відрізняло їх від інших психіатричних розладів. Цей опис став початком формування сучасного розуміння аутизму як окремого нейророзвиткового розладу, а не просто симптома інших психічних станів.

Та історія на цьому не закінчилася. Всього через рік, у 1944, Ганс Аспергер ввів поняття “аутистична психопатія“. Він вивчав групу дітей (біля 400 осіб, якщо бути точним), які мали схожі з тими, що описав Каннер, труднощі у соціальній взаємодії та обмежені інтереси. Проте, на відміну від опису Каннера, ці діти мали нормальний або високий рівень інтелекту, а також добре розвинену мову. Аспергер звернув увагу на те, що вони, попри свої труднощі, могли мати особливі здібності, такі як надзвичайна пам’ять або вміння чудово концентруватися на деталях. Ця робота заклала основи для подальшого розрізнення різних форм аутизму, включаючи те, що сьогодні відомо як синдром Аспергера.

Ці два дослідження заклали фундамент для сучасного розуміння аутизму. Сьогодні Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) для аутизму використовує термін “розлади аутистичного спектра” (РАС). 

Чому аутистів називають дітями дощу

На це питання є декілька відповідей:

1. Чутливість до сенсорних подразників. Багато людей з аутизмом мають підвищену чутливість до звуків, зокрема можуть любити звук дощу за його монотонність і заспокійливий ефект.

2. Метафора ізоляції. Дощ часто асоціюється з ізоляцією, самотністю. Це може відображати труднощі у соціальній взаємодії, які відчувають люди з аутизмом.

3. Вплив популярної культури. Термін став популярним після виходу фільму “Людина дощу” (1988) з Дастіном Хоффманом, де головний герой мав аутизм.

4. Унікальність сприйняття. Як краплі дощу, кожна людина з аутизмом унікальна у своєму сприйнятті світу.

Важливо зазначити, що цей термін є метафоричним і не всі в спільноті людей з аутизмом його схвалюють, оскільки він може сприйматися як надмірно романтизований або спрощений погляд на їхній стан.

Ознаки аутизму

Для того, щоб краще розібратися як проявляється аутизм у ранньому віці, пропонуємо ознайомитися з рядом ознак:

Важливо зазначити, що наявність цих ознак не обов’язково означає, що у дитини РАС. Для встановлення діагнозу необхідна комплексна оцінка фахівцями. Кожна дитина унікальна, і прояви РАС можуть значно відрізнятися.

Як проходить аутизм у дорослому віці

Пропонуємо прожити один день життя людини з аутизмом на прикладі історії.  

Анна прокидається о 7:00, як і кожного дня. Будь-яке відхилення від цього часу викликає у неї тривогу. Вона ретельно дотримується свого ранкового ритуалу: сніданок, гігієнічні процедури, одягання -– все має бути виконано в певному порядку.

На роботі вона натрапляє на труднощі у спілкуванні, особливо коли колеги жартують. Анна почувається розгубленою, бо сприймає їхні слова буквально.

Під час обідньої перерви Анна віддає перевагу усамітненню. Шум їдальні та необхідність підтримувати розмову виснажують її. Вона їсть один і той самий обід кожного дня, знаходячи комфорт у цій передбачуваності.

Після роботи Анна часто відчуває емоційне виснаження. Їй важко виразити свої почуття щодо подій дня. Коли друзі запрошують її на вечірку, вона відмовляється, віддаючи перевагу спокійному вечору вдома.

Вдома Анна занурюється у свої захоплення. Вона любить планувати та організовувати, знаходячи спокій у створенні детальних списків та графіків. Ці заняття допомагають їй впоратися з тривогою, яку вона відчуває через непередбачуваність зовнішнього світу.

Лягаючи спати, Анна розмірковує над днем. Вона усвідомлює, що її сприйняття світу відрізняється від інших, але це робить її унікальною. 

Життя Анни – це постійний процес адаптації та самопізнання. Кожен день вона вчиться жити у світі, який часто здається їй незрозумілим, але водночас захопливим. Її історія показує, що аутизм у дорослому віці – це не просто набір симптомів, а цілий спосіб сприйняття та взаємодії зі світом.

Скільки існує видів аутизму

Аутизм виглядає по-різному для кожного, і кожна людина з аутизмом має свій власний набір сильних сторін і проблем. Деякі люди з аутизмом можуть говорити, тоді як інші мовчать або спілкуються мінімально. Одні мають інтелектуальні порушення, а інші ні. Комусь необхідна значна підтримка у повсякденному житті, а декому вона потрібна на зовсім не суттєвому рівні або взагалі потреби у ній немає.

Загалом, існує 5 видів ідентифікації аутизму.

Синдром Аспергера 

З 2013 року цей тип класифікується як розлад аутистичного спектру (РАС) рівня I. Він характеризується наступними рисами:

• Здатністю до комунікації та успішного навчання;
• Труднощами у соціальній взаємодії;
• Негнучкістю поведінки та мислення;
• Схильністю до повторюваних дій.

До основних симптомів відносять:

• Зосередженість на одній темі чи захопленні;
• Обмежене коло діяльності;
• Захоплення можуть ставати нав’язливими;
• Проблеми з розумінням невербальної комунікації;
• Обмежена міміка;
• Чутливість до змін у розпорядку;
• Відмінна пам’ять на факти;
• Труднощі з контролем емоцій;
• Словесні або поведінкові спалахи;
• Самоушкоджуюча поведінка;
• Істерики.

Синдром Ретта

Синдром Ретта – це тип РАС, його часто діагностують у дітей віком від 6 до 18 місяців, коли вони починають відставати у розвитку або втрачати раніше набуті здібності.

Синдром Ретта спричиняє серйозні порушення майже у всіх сферах життя дитини.

До основних симптомів відносять:

• Втрата рухливості або порушення ходи;
• Зниження м’язового тонусу;
• Мікроцефалія (менший розмір голови);
• Порушення мовлення;
• Руки втрачають свою функціональність;
• Мимовільні рухи рук;
• Судоми;
• Утруднене дихання;
• Проблеми зі сном;
• Сколіоз (аномальне викривлення хребта).
  

Дитячий дезінтегративний розлад

Дитячий дезінтегративний розлад (ДДР) – це стан, коли дитина несподівано втрачає вміння, які вже мала. Це може статися у віці від 2 до 10 років. Раніше цей стан називали синдромом Геллера.

Як це виглядає?

Дитина, яка раніше нормально розвивалася, раптом:

• Стає менш товариською;
• Повільніше виконує завдання;
• Перестає робити звичні речі;

До перших ознак відносять:

• Дратівливість;
• Тривожність;
• Неуважність;
• Гіперактивність.

Пізніше з’являються серйозніші проблеми:

• Труднощі з мовленням;
• Замкнутість;
• Байдужість;
• Повторювані рухи;
• Нездатність самообслуговування.

Синдром Каннера

Синдром Каннера також називають класичним аутистичним розладом.

Діти з таким розладом здаються розумними, уважними та кмітливими, але при цьому мають такі основні риси розладу, як:

• Нездатність формувати емоційну прихильність до людей;
• Неконтрольоване мовлення;
• Одержимість маніпуляціями з предметами;
• Труднощі у спілкуванні та взаємостосунках;
• Високий рівень запам’ятовування та візуально-просторових навичок зі значними проблемами у навчанні в інших сферах.
  

Персистуючий розлад розвитку

Персистуючий розлад розвитку – це діагноз, який ставиться часто дитині, у якої виникають труднощі у навчанні та поведінці. Вони можуть мати соціальні та комунікативні труднощі, але не відповідають повністю критеріям для конкретного розладу. Наприклад вони мають:

• Незвичайну соціальну поведінку;
• Неправильний розвиток таких навичок, як моторні, сенсорні, візуально-просторові організаційні, когнітивні, соціальні, академічні та поведінкові;
• Проблеми з комунікацією;
• Недорозвинені мовленнєві та мовні навички;
• Постійні та повторювані дії, такі як багаторазове відчинення та зачинення дверей;
• Аномальну чутливість до смаку, зору, звуку, запаху та/або дотику.

Що спричинює аутизм

Деякі люди народжуються з генами, які роблять аутизм більш ймовірним (це як отримати особливі кубики в грі життя). Іноді мозок розвивається трохи інакше, ніж зазвичай. Деякі речі навколо нас під час вагітності або раннього дитинства можуть вплинути на розвиток аутизму. Найчастіше аутизм виникає через поєднання всіх цих причин разом.

Важливо пам’ятати, що точна причина аутизму все ще невідома, і вона може бути різною для кожної людини. Вчені продовжують досліджувати це питання, щоб краще зрозуміти аутизм.

Чи існують ліки від аутизму 

Аутизм – це не хвороба, яку треба “вилікувати”, а особливість, з якою можна навчитися жити. Уявіть собі, що ви вчитеся грати на гітарі. Спочатку важко, пальці не слухаються, але з часом стаєте все кращими. Так само і з аутизмом – є різні підходи, які можуть реально допомогти. Наприклад, вчитися справлятися з повсякденними справами – від зав’язування шнурків до приготування їжі. Або розвивати навички спілкування – це як вивчати нову мову, тільки мову соціальних взаємодій.

Важливо також навчитися справлятися з тривожністю чи іншими супутніми станами. Це як вчитися керувати своїм внутрішнім світом, щоб зовнішній не здавався таким страшним.

А ще є робота над поведінкою. Знаєте, як іноді хочеться щось розбити від злості? Люди з аутизмом теж можуть мати такі моменти, і важливо навчитися виражати емоції більш конструктивно.

Але! Є речі, які точно не допоможуть, а можуть навіть нашкодити. Наприклад, “чудо-ін’єкції”, дивні дієти чи спроби “вивести токсини” –  це все казки.

Уявіть, що хтось пропонує вам навчитися грати на гітарі, випиваючи сире верблюже молоко. Звучить абсурдно, правда? От і з аутизмом так само.

Головне пам’ятати –  кожна людина з аутизмом унікальна. Те, що допомагає одному, може не підійти іншому. Це як з музичними інструментами –  комусь подобається гітара, а хтось обожнює барабани.

Тож, хоч і нема “чарівної пігулки” від аутизму, є багато способів зробити життя людей з аутизмом кращим і повноціннішим. І це круто, бо кожен заслуговує на можливість жити так, як йому комфортно і добре.

Чи викликають вакцини аутизм?

Вакцини не викликають аутизм. Цілком можливо, що час встановлення діагнозу аутизму може збігатися з рекомендованим графіком щеплень для дітей та підлітків. Але за останні два десятиліття вчені провели масштабні дослідження, щоб визначити, що зв’язку між дитячими щепленнями та аутизмом немає. Результати цих досліджень однозначні: вакцини не викликають аутизм. Крім того, вакцинація може захистити дітей від багатьох захворювань, яким можна запобігти.

Завершальне слово

Занурюючись у світ аутизму, ми відкриваємо нові грані людського розуму, вчимося розуміти та приймати різноманітність людського досвіду, і, можливо, знаходимо нові шляхи для власного розвитку та емпатії.

Дуже важливо підходити до кожної людини з аутизмом з розумінням, повагою та прийняттям її унікального погляду та досвіду. Визнаючи та оцінюючи відмінності в тому, як люди з аутизмом сприймають світ, ми можемо сприяти інклюзивності, підтримувати їхні потреби та створювати середовище, яке пристосоване до різних способів мислення та буття.