Тиха подорож вниз: Як депресія стає непомітною пандемією

Холодного, осіннього ранку 28-річна графічна дизайнерка Олена сиділа нерухомо за своїм робочим столом. Вона працювала віддалено, підтримувала зв’язок з друзями, зрідка навідувалася до батьків, що залишилися жити в маленькому містечку. Ззовні все здавалося звичним, але всередині неї щось почало розпадатися. Спочатку з’явилася тривожність, занепокоєння, але поступово наростало відчуття глибокої емоційної порожнечі. Для мільйонів людей, як і в Олени депресія починається з ледве помітних симптомів, які згодом можуть призвести до клінічної картини. Повномасштабне вторгнення, невизначеність  підживлюють руйнування психічного та фізіологічного стану, який у буденних справах може довго залишатися непоміченим.

Чим насправді є депресія?

Слово «депресія» часто вживають для позначення сумного або пригніченого стану, який виникає внаслідок розчарувань (як-от фінансова невдача, стихійне лихо, серйозна хвороба) або втрат (наприклад, смерть близької людини). Однак, точніше назвати такі стани деморалізацією чи гнітючим настроєм. 

Згідно з діагностичним довідником DSM-V, яким користуються психологи та лікарі, депресія (або великий депресивний розлад) — це стійкий стан пригніченого настрою або втрати інтересу чи задоволення, що супроводжується іншими симптомами.

Згідно з критеріями діагностичного посібника DSM-V людина, що переживає депресію, має п’ять або більше симптомів щонайменше два тижні:

• Депресивний настрій протягом більшої частини дня
• Втрата інтересу або задоволення від усіх або майже всіх видів діяльності
• Значна зміна ваги (втрата або збільшення більше ніж на 5%) або зміни в апетиті
• Порушення сну (безсоння чи надмірний сон)
• Психомоторна загальмованість або збудження, що помітна іншим
• Втома та втрата енергії
• Відчуття нікчемності або невиправданої провини
• Зниження концентрації і здатності приймати рішення
• Думки про смерть або самогубство, планування чи спроба самогубства. 

Критерії діагностики депресії з одного боку мають конкретні симптоми, а з іншого можуть мати індивідуальний характер перебігу. Важливо зрозуміти, що це серйозне захворювання з реальними наслідками, яке вимагає медичного і соціального розуміння, щоб зруйнувати стигми і покращити доступ до ефективних методів лікування.

У соціальних мережах, кіно чи книгах можна часто зустріти романтизований образ депресії: меланхолійна, замріяна особистість із сумними очима, яка знаходить глибину та красу в своєму стражданні, хоча в реальності депресія є болісним і виснажливим станом, який руйнує життя людини та потребує серйозного лікування. 

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, станом на березень 2024 року на депресію хворіють 264 мільйонів людей у світі. Україна у цьому антирейтингу займає перше місце. Депресією страждають приблизно 6,3% населення України (2 мільйони 800 тисяч),  що включає 5% дорослих, серед яких 4% чоловіків і 6% жінок. Крім того, депресія спостерігається у 5,7% людей віком від 60 років. 

У чому різниця між апатією та депресією?

Відмінність між апатією та депресією полягає в різних емоційних і поведінкових проявах, хоча вони можуть виглядати подібно. Апатія в основному проявляється як відсутність мотивації, інтересу й емоційної реакції. Вона виглядає як емоційна байдужість, коли людині складно щось робити чи спілкуватися з людьми. Цей стан психіки часто може бути симптомом депресії.

Депресія, навпаки, є більш комплексним розладом, що глибоко впливає на емоційний стан, мислення та фізичне самопочуття. Вона значно ускладнює повсякденне функціонування і часто потребує спеціалізованого лікування, такого як терапія чи медикаменти.

Основна різниця між цими станами полягає в тому, що, хоч обидва стани здатні спричинити низький рівень енергії та соціальну ізоляцію, апатія не супроводжується глибоким сумом та негативним мисленням або заниженою самооцінкою, що є характерними для депресії. Усвідомлення цих відмінностей важливе для правильної діагностики та вибору ефективного лікування: при апатії більше уваги приділяють активним фізичним діям та мотивації, тоді як для депресії потрібен комплексний підхід, що включає терапію, а за необхідності – медикаментозне лікування.

Діагностувати депресію нелегко, оскільки її симптоми можуть перетинатися з іншими психічними та фізичними станами, як-от тривожні розлади або хронічна втома. Навіть більше, депресія часто має різні прояви, від невидимого внутрішнього болю до соціальної ізоляції, і через це залишається непоміченою як пацієнтом, так і його оточенням, що ускладнює вчасну постановку діагнозу та лікування.

Які бувають види депресії

Давайте розглянемо основні види депресії, які найчастіше зустрічаються, щоб краще зрозуміти цю проблему.

1. Великий депресивний розлад

Це найпоширеніший тип депресії, який ще називають клінічною депресією. Основні симптоми – це постійний пригнічений настрій, відсутність енергії, втрачений інтерес до улюблених справ, проблеми зі сном або надмірна сонливість.

Такий стан зазвичай триває понад два тижні і значно впливає на щоденне життя. Це той вид депресії, який ми найчастіше маємо на увазі, коли говоримо про депресію загалом.

2. Дистимія або стійкий депресивний розлад

Цей вид депресії можна описати як постійний “низький рівень” пригніченості, який триває не менше двох років. Симптоми тут менш інтенсивні, ніж при великому депресивному розладі, але через тривалість стану люди можуть відчувати себе постійно пригніченими. Це депресія, яка може здатися не такою очевидною, але теж заважає повноцінно жити.

3. Сезонний афективний розлад (САР)

САР – це вид депресного розладу, який виникає в певну пору року, зазвичай восени або взимку, коли зменшується кількість сонячного світла. Люди, які страждають на САР, можуть відчувати пригнічений настрій, втомлюваність, зміну апетиту (часто бажання їсти більше вуглеводів) і порушення сну. З настанням весни або літа ці симптоми зазвичай зникають.

4. Післяпологова депресія

Цей вид депресії виникає у жінок після народження дитини. Післяпологова депресія може початися відразу після пологів або розвинутися протягом перших кількох місяців. Основні симптоми включають сильне відчуття смутку, виснаження, тривожність і навіть думки про те, що жінка не справляється з новою роллю. Це серйозний стан, який вимагає підтримки і лікування.

5. Атипова депресія

Атипова депресія відрізняється від інших тим, що у людей можуть періодично поліпшуватися настрій у відповідь на позитивні події. Проте загальний стан все одно пригнічений. Інші симптоми включають підвищену чутливість до критики, надмірну сонливість і збільшення апетиту. Такий вид депресії інколи важко розпізнати, оскільки вона може здаватися не такою серйозною.

Які основні причини появи депресії?

Депресивні симптоми в окремих випадках можуть бути пов’язані з подією у житті людини, як-от трагічна втрата або насильство. Інші можуть знати, що у їх родині була історія психічних розладів, тому діагноз депресії не є для них несподіванкою. Але є й такі, хто відчуває депресію без зрозумілої причини. Їм може здаватися, що в житті немає передумов для суму — особливо якщо порівнювати з іншими.

Серед можливих причин депресії виділяють декілька факторів:

1. Генетична схильність. Дослідження показують, що хоч окремого гена, відповідального за депресію, немає, певні комбінації генів можуть підвищувати ризик її розвитку.
2. Біологічні фактори та нейрохімічний дисбаланс. Дисбаланс нейротрансмітерів, таких як серотонін, дофамін і норадреналін, які впливають на настрій і емоційну регуляцію, може призводити до дефіциту цих речовин та викликати депресивні симптоми.
3. Гормональні зміни. Гормональні зміни, які виникають у періоди вагітності, після пологів, під час менструального циклу, а також при наближенні до менопаузи, можуть впливати на емоційний стан, підвищуючи ризик депресії, особливо у жінок.​
4. Соціальні фактори та стрес. Соціальна ізоляція, відчуття самотності, хронічний стрес або нестабільність у сімейному чи професійному житті також можуть бути тригерами депресії. Постійний тиск і відсутність підтримки часто сприяють емоційному виснаженню та розвитку депресії​.
5. Травматичний досвід у дитинстві. Пережиті травми, насильство можуть змінити чутливість нервової системи, роблячи людину більш уразливою до стресових ситуацій. Відсутність здорового емоційного виховання підвищує ризик депресії у дорослому віці​.
6. Хронічні захворювання. Медичні стани, такі як серцево-судинні, діабет, хвороба Паркінсона або рак, деякі ліки можуть спричиняти симптоми або збільшувати ризик розвитку депресії. У літніх людей депресія може бути пов’язана з порушенням кровопостачання мозку, відомим як судинна депресія​.
7. Залежності. Наркотична залежність, алкоголізм чи ігроманія, можуть стати причиною депресії, оскільки впливають на хімічний баланс мозку, посилюючи емоційне виснаження та відчуття безвиході.

Дослідники продовжують намагатися зрозуміти механізми депресії, включаючи хімічні процеси в мозку, сподіваючись знайти пояснення цих складнощів та розробити більш ефективні методи лікування.

Депресія і хімія мозку

Важкий фізіологічний та психічний стан є причиною низки складних процесів. Серед них хімічні зміни, що впливають на настрій, когнітивні можливості та фізичний стан.

У мозку відбувається зміна хімічних процесів. Серотонін, хімічна речовина, яка регулює настрій, сон і апетит, знаходиться на небезпечно низькому рівні, що призводить до постійної втоми та безсоння. Через це людина більше не відчуває радості від справ, які колись приносили задоволення.

Норадреналін, який допомагає регулювати реакцію організму на стрес, зазвичай активізується під час небезпеки, підтримуючи готовність діяти. Зазвичай мозок реагує на стрес за допомогою спеціальної системи, яка включає гіпоталамус, гіпофіз і наднирники. Ця система виділяє гормон кортизол, що допомагає організму швидко мобілізувати сили для подолання небезпеки. Але, в умовах тривалого стресу ця система може стати надмірно активною. Постійний приплив кортизолу замість допомоги починає шкодити мозку.

Під час стресу тіло виробляє запальні молекули, відомі як цитокіни, які можуть порушити нормальну функцію мозку, особливо в таких областях, як гіпокамп. Також порушується нейропластичність — здатність мозку адаптуватися і формувати нові нейронні зв’язки.

Нові дослідження показують, як тісно пов’язані між собою хімічні речовини мозку — нейротрансмітери — та нейропластичність, тобто здатність мозку відновлювати й змінювати свої зв’язки. Нейротрансмітери, такі як серотонін, дофамін і глутамат, передають сигнали, які регулюють настрій, мотивацію та здатність до мислення. У здоровому мозку ці сигнали допомагають адаптуватися до нових обставин і відновлюватися після стресу. Але при депресії, коли порушується баланс нейротрансмітерів, цей процес починає працювати гірше, що поглиблює такі симптоми, як пригнічений настрій, втома і втрата задоволення.

За завісою історії: погляд пращурів та сучасників на депресію

Людство завжди мало депресію, і про це говорять не тільки філософські, релігійні та медичні записи зі стародавніх часів, а і достеменне знання про те, що ж наші пращури робили коли зустрічалися з вже відомими нам станами людини у депресії. Найдавніші згадки про те, що сьогодні називають депресією, походять з Месопотамії другого тисячоліття до нашої ери. Стародавні месопотамці розглядали фізичну недугу людини під час депресії як духовну проблему. Вони вірили, що страждання душі викликані демонічною одержимістю, яку міг подолати лише священник. 

Думка про те, що демони — є джерелом захворювань була дуже поширена в багатьох культурах: Греції, Римі, Китаї, Єгипті. Люди стародавнього світу вірили що здолати «демонів» можна дотримуючись спеціальних ритуалів, дієти, фізичного обмеження та навіть побиття.

Якби наша героїня Олена опинилася б у стародавній Греції за часів  Гіппократа, то вже б не піддавалася релігійним тортурам, а мала комплексний підхід до лікування, що включало б кровопускання, лікувальні ванни, фізичні вправи та дієту. 

Опонентом Гіппократа у цьому питанні був римський філософ та державний діяч Цицерон, який вважав що саме емоції такі як страх, гнів та горе є причиною меланхолії. 

Еволюція лікування депресії: від забобонів до науки

Різноманітні методики щодо лікування депресії принципово не відрізнялись одна від одної протягом століть. Однак, з популяризацією християнства у середньовічні часи переконання щодо «демонських сил» як основної причини захворювань знову стала популярною. Екзорцизм, спалення відьом, утоплення були поширеними методами лікування того часу.

Промінь світла у більш гуманний спосіб лікування депресії з’явився у добу Відродження з появою трактату Роберта Бартона «Анатомія меланхолії». У своїй праці лікар знову радив повернутися до методів лікування ваннами, кровопусканням, дієтою додавши також музикотерапію та подорожі. 

У добу Просвітництва — XVIII та XIX століття, методи лікування включали також примусову ізоляцію людей до спеціалізованих закладів. Лікарі того часу схилялися до думки, що депресія — це спадкове захворювання, але також уже починали обирати більш гуманні методи лікування, як-от дієту, фізичні вправи та прогулянки. У цей час почали створюватися спеціалізовані напів медичні заклади, де науковці могли проводити різні експерименти на кшталт: занурення пацієнта у воду, настільки довго, наскільки це можливо без утоплення, і використання обертового стільця, щоб «відновити правильне положення» мозку. 

Депресія: еволюція розуміння у XX столітті

Кінець XIX, початок XX століття можна назвати початком нової ери до підходу вивчення та лікування депресії. У 1895 році німецький психіатр Еміль Крепелін став першим, хто розмежував психічні захворювання та розробив їх класифікацію. Так депресія стала окремим діагнозом.

У XX столітті депресія ще вважалася результатом порушення простої поведінкової моделі. У 1960-х роках, психолог Аарон Бек виявив, що депресія пов’язана з негативними думками та самосприйняттям, які вкорінюються в підсвідомості. І запропонував свою модель роботи з такими пацієнтами на основі власної когнітивно-поведінкової терапії (КПТ). 

Сучасна біопсихосоціальна модель додала до цього розуміння ще більше аспектів. Ця модель пояснює депресію не лише як наслідок негативних думок, але як і результат комбінації генетичних, біологічних та соціальних факторів. Сьогодні, на відміну від жорстоких методів минулого, лікування депресії зосереджене на гуманному, індивідуальному підході.

Сучасний погляд на депресію

Останні десятиліття значно поглибили наше розуміння депресії, хоча ця хвороба залишається складною загадкою. Офіційно визнаний як клінічний діагноз у 1980 році та включений до DSM-III, клінічна депресія досі фігурує в останньому виданні, DSM-V, як серйозний розлад настрою з глибоким впливом на психічне та фізичне здоров’я.   

Сучасні погляди на депресію визнають, що це не лише психічний або емоційний стан, а багатогранний розлад із біологічним, психологічним і соціальним корінням. На відміну від попередніх спрощених уявлень про депресію як емоційний спад, дослідники тепер бачать у ній циклічний патерн: поганий сон, порушення апетиту й втома є одночасно симптомами та чинниками, які поглиблюють стан. Цей підхід додає рівні складності, особливо коли лікарі мають виключити фізичні захворювання, як-от гіпотиреоз або зміни настрою, пов’язані з речовинами, для чіткої постановки діагнозу. 

Депресія – це не просто тимчасовий настрій чи ментальний спад, а багатошаровий розлад, який вимагає настільки ж нюансованих підходів до діагностики та лікування.

Біль без видимих причин: як відчувається депресія?

Побутує думка, що симптоми депресії повинні бути надзвичайно помітними, щоб людина потребувала професійної допомоги.. Та це не завжди так. Перші ознаки депресії часто є прихованими.

Ось кілька ознак неявних симптомів:

• Немає радості чи задоволення від життя.  
• Складність у концентрації та прийнятті рішень. Відчуття, наче людина знаходиться «у тумані». Важко чітко формулювати думки,  говорити правильно побудованими реченннями, або слідкувати за тим, що відбувається навколо. 
• Немає виходу. Все здається безнадійним та виснажливим, що може призвести до відчуття невдачі та нікчемності. У серйозних випадках це може викликати суїцидальні думки або дії.
• Занадто багато сну або проблеми із засинанням. Складно засинати, сам сон уривчастий та неглибокий, відчуття втоми після пробудження — усе це поширені симптоми депресії. Рівень енергії настільки низький, що людині з депресією важко підвестися з ліжка та виконати елементарні гігієнічні процедури такі як чищення зубів, приймання душу.
• Фізичний біль. Депресія спричиняє низку процесів в усьому тілі, і людина може відчувати болі в різних ділянках, м’язову напругу, нудоту тощо.

Сьогодні медицина вбачає прямий зв’язок фізичного стану та психічного здоров’я. Та так було не завжди. Заклинання, тортури, лікування зануренням у воду це лише початок історії лікування депресії.

Як це — жити з депресією: історія з середини

Пацієнти з депресією часто справляють враження пригнічених і втомлених від життя людей. Засмучений погляд, куточки рота опущені, а вираз обличчя може бути настільки невиразним, що виникає відчуття, ніби вони емоційно відключені від навколишнього світу. Рухи незграбні, під час спілкування уникають контакту з очима, складається враження відстороненої людини. У розмові голос може бути м’яким, а слова обмежуються короткими відповідями, що робить мову монотонною та «приглушеною».

Описуючи свій стан під час психологічних сесій Олена каже:

«Депресія – це тягар на моїх грудях, який пригнічує мене, куди б я не йшла. Це отримувати похвалу на роботі, але все одно відчувати себе нікчемною. Це постійне відчуття самотності, коли я бачу як інші люди сміються і насолоджуються життям. Це відчуття того, що немає сил навіть розчесати волосся, почистити зуби, бо немає сил рухатися».

У деяких випадках депресія настільки глибока, що людина взагалі втрачає здатність відчувати — звичні емоції зникають, а світ здається безбарвним і пустим. Коли симптоми депресії тривають роками, а людина постійно перебуває в пригніченому стані, страждає від змін апетиту, безсоння, низької самооцінки, втоми та відчуття безнадії, це може бути ознакою стійкого депресивного розладу. Часто цей стан починається ще в підлітковому віці та може супроводжувати людину десятиліттями, формуючи похмурий і песимістичний світогляд, до якого нерідко додаються тривожні чи інші психічні розлади.

Депресія —  вимагає професійної діагностики та лікування, адже її вплив відчувається не лише на психічному, але й на фізичному рівні, збільшуючи ризики для серця, легенів та імунної системи. Змінюється навіть хімічний склад крові й процеси у роботі нервової системи.

Шлях до відновлення: методи лікування депресії

Шлях до діагнозу «депресія» складається з декількох етапів, і часто починається з того, що людина помічає, що вона не відчуває себе так, як раніше. Олена мала сумніви щодо того, чи є у неї депресія, чи це тимчасові труднощі з настроєм і звернулася до дільничого терапевта. Терапевт їй порадив медичний заклад для точної діагностики депресії у лікаря психіатра. Спеціаліст оцінив симптоми, провів клінічне інтерв’ю і розробив довготривалий комплексний план лікування. Саме з цих перших кроків для Олени наступає помітне полегшення, адже тепер є конкретна інструкція за якою треба діяти, щоб життя налагодилося.

Терапія депресії складається з декількох етапів і буде мати різні інструменти. Терапевт прописав Олені здати основні аналізи та на їх основі порадила вживати вітаміни й дала поради щодо харчування. Лікар психіатр призначив цілу схему лікування антидепресантами  та порадив звернутися до психолога.

На етапі пошуку психолога чи психотерапевта Олена замислилась який саме метод психотерапії їй підходить. На щастя, є багато досліджень, які мають перелік ефективно доведених методик.  

Міжособистісна терапія

Ця терапія базується на ідеї, що депресія може бути пов’язана з нашими стосунками з соціумом. Мета цього виду терапії — допомогти поліпшити навички спілкування, наприклад, навчитися краще комунікувати та вирішувати конфлікти, говорити про свої потреби, відстоювати кордони. Сеанси міжособистісної терапії відносно короткі за тривалістю і зазвичай тривають від 12 до 16 тижнів. 

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

Цей вид розмовної терапії, призначений для допомоги в зміні негативних думок  або поведінкових моделей, які можуть сприяти депресії або погіршувати її. Цей вид терапії може допомогти побачити, що причина її депресії може полягати у повторюваності дій і упереджень щодо ситуацій в житті. І змінивши ці упередження вона змінить своє ставлення до ситуацій. Цей метод також є здебільшого короткостроковим і зосереджується на поточних проблемах, а також на навчанні нових навичок подолання труднощів.  

Психодинамічна терапія

Це ряд напрямів психоаналітично орієнтованої терапії, яку ви часто могли зустріти у фільмах. Під час таких сеансів Олена може дізнатися, як депресія може бути пов’язана з минулим досвідом, невирішеними конфліктами або незалікованими душевними ранами. Терапевт допоможе їй опрацювати ці питання, щоб вона могла рухатися вперед у своєму житті. 

Окрім того, що головна мета пацієнта – це одужання, відбувається також великий особистісний стрибок: пізнання своїх потреб, бажань та способів їх досягнення. Окрім роботи з психоаналітиком та постійних консультацій з психіатром, є особисті зусилля для покращення свого стану. Суттєво допомагає психологічна група підтримки серед людей, які теж колись стикалися з депресією. 

Новий розділ життя: здобута перемога над депресією

Історія Олени — не унікальна. Мільйони людей по всьому світу, особливо у зонах конфліктів, як Україна, борються з клінічною депресією. Розуміння того, що депресія — це не слабкість характеру, а складний фізіологічний і психічний стан, може стати першим кроком до зцілення. Головне не зволікати та звертатися до спеціалістів.

Дослідження депресії продовжують розвиватися, проливаючи світло на те, як змінюється стан пацієнтів, які отримують сучасну медикаментозну та психологічну підтримку. Велика кількість людей, які почали правильне лікування, з часом покращують якість свого життя, відновлюють здоров’я, покращують стосунки з коханими та друзями та знову цікавляться кожним новим днем.