Нейропсихологія: Одна з найбільш перспективних галузей в психології

Декілька років назад у нашій країні люди скептично ставилися до психології і не дуже розуміли чим вона взагалі займається. Причиною цього звісно стало, що сама психологія, як самостійна наука, є доволі молодою, оскільки сформувалася лише у 1879 році. Здавалось би, що 100 років є більше, ніж достатньо, щоб зрозуміти роль наукового предмету, однак не забувайте, що радянський союз не надто сприяв розвитку психології. Саме через це вона є для нас такою молодою і новою.

Сьогодні звісно психологічна грамотність у людей знаходиться на значно кращому рівні, ніж 10 років назад. Однак не встигли люди звикнути до частішого використання слова “психолог”, “психотерапевт”, як раптом з’являється нове поняття — нейропсихолог. Саме тому ми вирішили підготувати статтю, яка дасть доступне роз’яснення того, що таке нейропсихологія, чим вона взагалі займається і чому за нею майбутнє.

Що таке нейропсихологія?

Нейропсихологія — це галузь психології, яка досліджує зв’язок між мозком та поведінкою, пізнанням і психічними процесами. Нейропсихологія як самостійна наука виділилася у 1950-х роках. Засновником вважається радянський вчений Олександр Романович Лурія. Він відомий своїми дослідженнями у виявленні закономірностей поведінки та змін психічних функцій при локальних ураженнях мозку. 

Нейропсихологія і Друга світова війна

Жахіття Другої світової війни дали Лурії можливість працювати лікарем та реабілітологом у воєнному госпіталі. Це власне стало базою для спостережень, які утворили фундамент нейропсихології.

Лурія ретельно обстежував солдатів і документував усі зміни в їхніх психічних функціях залежно від місця ураження мозку. Якщо травма була в лобній частці, то спостерігалося порушення мислення та уваги. Ушкодження тім’яної частки впливало на зорово-просторове сприйняття. Травми скроневої ділянки могли призводити до проблем із пам’яттю та мовленням. А ураження потиличної частки позначалося на зорових функціях.

Фіксування усіх цих випадків дозволило створити детальну «карту» мозку та його зв’язків із різними психічними процесами. Його спостереження стали фундаментом для розуміння того, як працює наш мозок і які ділянки відповідають за ті чи інші психічні функції.

Однак на цьому відкриття піонера нейропсихології не завершилися. Лурія був також першим, хто виявив і описав багато раніше невідомих типів афазії — мовний розлад, при якому людина розуміє все, що їй кажуть, але не може вимовити жодного слова.

Крім того, він виявив численні інші нейропсихологічні розлади, пов’язані з конкретними ураженнями мозку. Ці спостереження підтвердили припущення, що різні ділянки мозку відповідають за різні психічні функції.

На основі аналізу симптомів у поранених бійців, Лурія розробив спеціальну систему тестів — батарею тестів Лурії — для оцінки стану мозкових функцій. Ці тести активно використовуються в клінічній практиці донині.

Так дослідження Лурії на матеріалі черепно-мозкових травм у часи війни стали основою розвитку нейропсихології як окремої галузі.

Що нейропсихологія може нам дати сьогодні

Завдяки нейропсихології ми йдемо далі від загальних знань про мозок та досліджуємо його шари глибше. Для детальнішого вивчення активності мозку, вчені в цій області використовують різноманітні прилади та методи, такі як функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ) або електроенцефалографія (ЕЕГ). Ці методи дозволяють виявити, які частини мозку активуються під час конкретних когнітивних функцій, зокрема пов’язаних з пам’яттю, розумінням мови, прийняттям рішень.

Багато дослідників у галузі нейропсихології вивчають наслідки пошкоджень головного мозку внаслідок різних травм та хвороб. Пропонуємо зараз розглянути деякі з них:

Черепно-мозкова травма (ЧМТ)

Нейропсихологія дає нам розуміння, як допомогти людям, які зазнали травматичного ушкодження мозку. Такі травми часто призводять до підвищеної розумової втоми та змін у поведінці. Нейропсихологічний підхід до реабілітації зосереджується на психологічних наслідках травми. Це означає, що лікування враховує, як травма вплинула на думки, почуття та поведінку людини.

Одним із важливих внесків нейропсихології є розробка методів відновлення функцій мозку через тренування основних психологічних навичок, таких як пам’ять, увага та мислення. Реабілітація після черепно-мозкової травми часто включає психотерапію та когнітивні тренування. Завдяки цим підходам, пацієнти можуть поступово відновлювати свої навички і покращувати якість свого життя.

Інсульт

Нейропсихологія дає нам важливі інструменти для допомоги людям, які пережили інсульт. Після інсульту багато людей стикаються з проблемами в мисленні, запам’ятовуванні, концентрації та висловленні своїх думок і потреб. Нейропсихолог допомагає пацієнту відновити усі ті когнітивні функції, які ми зазначили вище. Тому його головне завдання це знайти способи відновити втрачені функції або компенсувати їх. Наприклад, якщо у людини виникають проблеми з пам’яттю, фахівець допомагає розробити систему зовнішніх нагадувань, таких як записки, електронні нагадування або спеціальні додатки на телефоні.

Коли у пацієнта виникають труднощі з мовленням, нейропсихолог працює з ним і його родиною, навчаючи їх альтернативним способам спілкування, таким як жести, малюнки або використання спеціальних карток. Цей підхід дозволяє пацієнту спілкуватися, поки він працює над відновленням вміння нормально говорити.

Хвороба Альцгеймера

Штучний інтелект сьогодні чудового прогресу досягнув не тільки у генерації зображень, відео та текстів, а також у нейродіагностиці. І так, ми говоримо зараз про можливість діагностувати хворобу Альцгеймера на ранній стадії. Причому точність виявлення складає 99.7%, що є надзвичайно вражаючим.

Як це працює? Спочатку робляться знімки мозку за допомогою фМРТ, а потім нейромережа приступає до їхнього аналізу. Це відкриття є надзвичайно цінним, оскільки навіть найбільш досвідченим лікарям досить складно помітити ці когнітивні порушення на ранній стадії.

Над цим алгоритмом попрацювали литовські вчені з Каунаського технологічного університету та університету Вітаутаса Великого. Свої результати вони опублікували у спеціальному випуску журналу Diagnostics.

Такі технологічні досягнення в галузі нейропсихології стають важливим інструментом для лікарів, допомагаючи їм швидше та точніше діагностувати хворобу Альцгеймера.

Порушення здатності до навчання

Нейропсихологія дає нам глибше розуміння таких порушень здатності до навчання, як дислексія. Дислексія — це особливість роботи мозку, яка ускладнює процеси читання та письма. Раніше дітей з дислексією часто вважали розумово відсталими, але наукові дослідження спростували це твердження.

Дислексія не є психічним відхиленням, а скоріше специфічною особливістю, яка впливає на обробку інформації. Люди з дислексією мають труднощі з розпізнаванням слів, але часто вони володіють унікальними здібностями до образного мислення та нестандартних рішень. Нейропсихологи допомагають таким людям розвивати свої сильні сторони та знаходити шляхи для подолання труднощів у навчанні через використання спеціальних методик.

Завдяки дослідженням у галузі нейропсихології, ми знаємо, що багато відомих особистостей мали дислексію і досягли значних успіхів у своїй діяльності. Серед них ви зустріните точно знайомі імена:

• Агата Крісті
• Леонардо да Вінчі
• Пабло Пікассо
• Уолт Дісней
• Том Круз

Як бачите, дислексія не є перешкодою для досягнення успіху.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності

Нейропсихологія надає нам цінні інструменти для розуміння та лікування синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), що є поширеним розладом серед дітей. СДУГ характеризується труднощами з концентрацією уваги, гіперактивністю та імпульсивністю, що може ускладнювати навчання і повсякденне життя, оскільки не дозволяє зосереджено виконувати роботу.

Завдяки нейропсихологічним дослідженням ми можемо краще зрозуміти, як працює мозок з СДУГ. Ці знання дозволяють розробляти спеціальні програми нейрокорекції, які допомагають подолати симптоми розладу. Такі програми включають різноманітні методики, спрямовані на покращення уваги, зниження рівня гіперактивності та тривожності.

Одна з важливих складових цих програм — когнітивні тренування, які допомагають розвивати навички зосередженості та контролю поведінки. Нейропсихологи також працюють з емоційним станом людей, допомагаючи їм навчитися керувати своїми емоціями і знижувати рівень стресу.

Основні підходи в нейропсихології

Нейропсихологія використовує три основні підходи для вивчення роботи мозку: експериментальна нейрофізіологія, клінічна нейрофізіологія та конективізм.

Експериментальна нейрофізіологія – це метод, що використовує експериментальні підходи для дослідження зв’язків між функціями та будовою нервової системи і когнітивними функціями. Вчені проводять експерименти, спостерігаючи за поведінкою здорових людей у лабораторних умовах. Вони також можуть працювати з тваринами, щоб зрозуміти, як різні частини нервової системи впливають на поведінку і мислення.

Клінічна нейрофізіологія – цей підхід застосовує знання про нервову систему для оцінювання, лікування та реабілітації пацієнтів із захворюваннями або травмами мозку. Фахівці вивчають, як ці стани впливають на когнітивні функції людини і як психологічні втручання можуть допомогти в одужанні. Вони працюють у медичних закладах, де надають комплексну допомогу пацієнтам, допомагаючи їм відновити втрачені навички і покращити якість життя.

Конективізм – це підхід, який використовує штучні нейронні мережі для моделювання когнітивних процесів. Уявіть, що ви створюєте маленькі електронні моделі мозку, щоб краще зрозуміти, як він працює. Ці нейронні мережі є спрощеними, але реалістичними моделями роботи нейронів. Вчені навчають ці мережі виконувати певні когнітивні завдання, а потім змінюють їх, імітуючи травми або захворювання. Потім вони порівнюють результати роботи моделей із даними реальних мозків, щоб зрозуміти, як хвороби чи травми впливають на мозок і як його можна лікувати.

Завершальне слово

Безсумнівно, нейропсихологія продовжить відкривати таємниці людського розуму. Чим більше ми дізнаємось про механізми роботи мозку, тим краще зможемо зрозуміти себе та інших людей. Адже саме наш мозок робить нас унікальними особистостями зі своїми поглядами, емоціями та способом життя. Якщо ви зацікавлені в кращому розумінні того, як мозок впливає на наше повсякденне життя, це може бути корисною галуззю дослідження, яку варто розглянути.