Чи ловили ви себе коли-небудь на думці, що після підвищення на роботі або зміни діяльності ви відчували себе пройдисвітом чи ошуканцем? Вважали, що не заслужили своїх досягнень або відчували, що вас можуть “викрити” (люди зрозуміють, що ви спеціаліст не того рівня, за який ви себе видаєте)? Якщо так, то ви зіткнулися з доволі розповсюдженим феноменом — синдромом самозванця.
Зміст контенту:
Що таке синдром самозванця?
Два клінічні психологи, Поліна Роуз Кленс і Сюзанна Аймес, вперше виявили та назвали цей феномен у 1978 році. При синдромі самозванця людина не відчуває себе впевненою чи компетентною, незалежно від її досягнень. Вона не відчуває радості успіху, тому що завжди очікує, що її недосконалість випливе назовні.
Хоч Кленс та Аймес спочатку визначили синдром самозванця, щоб описати стан, який вони спостерігали у спеціалістів серед жінок, але дослідження показують, що обидві статі можуть однаково страждати від синдрому самозванця.
У суспільстві заведено вважати, що скромність — це добра якість. Вірно? Адже немає нічого страшного в усвідомленні того, що ми не знаємо усе на світі. Утім синдром самозванця немає нічого спільного зі здоровою дозою стриманості та розсудливістю. Скромність і стриманість випливають з точної оцінки власних можливостей на тлі складної ситуації.
Феномен самозванства, з іншого боку, випливає з почуття власної неповноцінності в навколишньому середовищі, попри об’єктивну компетентність. Він примітний тим, що йдеться не про оцінку ситуації, а про оцінку себе. Люди із синдромом самозванця відчувають себе більш неповноцінними, ніж інші в такій самій складній ситуації.
Причини появи синдрому самозванця

У перших дослідженнях вчені виявили, що синдром самозванця пов’язаний з такими факторами, як ранні сімейні взаємостосунки та гендерні стереотипи. Однак подальші дослідження показали, що це явище зустрічається у людей різного походження, віку та статі.
Сімейне виховання
Дослідження Сіджії Лі та її колег з коледжу імені Агнес Скотт показують, що виховання і сімейні взаємостосунки можуть відігравати важливу роль у виникненні синдрому самозванця. Зокрема, стиль виховання, що характеризується контролем або надмірною опікою, може сприяти розвитку синдрому самозванця у дітей. Прикладом буде зростання дитини у сім’ї, де батьки могли робити надмірний акцент на досягненнях або були надто критичними.
Лангфорд та Кланс також помітили, що люди, які походять із сімей, де був високий рівень конфліктів і низький рівень підтримки, можуть бути більш схильними до синдрому самозванця.
Нові можливості на роботі чи в школі
Входження в нову роль може спровокувати синдром самозванця. Наприклад, вступ до університету може залишити у вас відчуття, що ви недостатньо здібні або розумні як ваші однокурсники, особливо якщо їхні бали ЗНО значно кращі за ваші. Іншим прикладом може стати підвищення на роботі, коли простий працівник отримує керівну посаду.
Синдром самозванця частіше виникає, коли люди переживають перехідний період і пробують щось нове. Тиск на досягнення та успіх у поєднанні з браком досвіду може спровокувати відчуття невідповідності новим ролям і умовам.
Особистісні фактори
Певні риси особистості нерідко підвищують ризик виникнення синдрому самозванця. Якщо бути точнішим, то ними можуть бути:
- Низька самооцінка: З цим гадаємо все зрозуміло. Чим нижча самооцінка, тим вищий шанс, що людина буде занижувати свою компетентність.
- Перфекціонізм: Нездоровий перфекціонізм робить людину надмірно критичною до себе. Занадто високі якості стандартів стають перепоною для того, щоб брати нові та цікаві проєкти або розпочинати власну справу.
- Невротизм: Невротизм — це риса характеру, яка пов’язана з високим рівнем тривожності, невпевненості, напруженості та почуттям провини. Такий «букет» не рідко сприяє розвитку синдрому самозванця.
Які існують п’ять типів синдрому самозванця?

Згідно з дослідженнями доктора наук Валері Янг (експерта з синдрому самозванця і співзасновника Інституту синдрому самозванця), синдром самозванця можна розділити на п’ять основних типів:
- Перфекціоніст. Люди з цим типом переконані, що вони могли б досягнути більшого якби були абсолютно досконалими. Вони відчувають себе самозванцями, тому що їхні перфекціоністські риси змушують їх вірити, що вони не такі класні, як про них можуть думати інші.
- Експерт. Характерною рисою цього типу є те, що особистість відчуває себе самозванцем через те, що не знає всього необхідного про предмет або тему. Ці люди вважають, що їм ще багато чому треба навчитися, оскільки, на їхню думку, вони не досягли рангу «експерта».
- Природжений геній. Цей тип самозванців процвітає завдяки тому, що вони швидко і спритно роблять справи. Вони вірять, що зробили все правильно з першого разу. Але якщо у їх бік йде критика або для виконання задачі треба більше зусиль, то на них находить розчарування.
- Соліст. Синдром самозванця розвивається у солістів через те, що їм довелося просити про допомогу, щоб досягти певного рівня чи статусу. Оскільки людина не досягла успіху самостійно, то вона ставить під сумнів свою компетентність або здібності.
- Надлюдина. Чоловіки та жінки останнього типу відчувають себе самозванцями, якщо не будуть найбільш працьовитими спеціалістами або не досягли високого рівня успіху.
Тип синдрому самозванця | Приклад поведінки |
---|---|
Перфекціоніст | Богдана працює в архітектурній компанії та має великий досвід у створенні вражаючих будівельних проєктів. Однак, вона відчуває себе самозванкою через те, що постійно знаходить якісь можливості для покращення або ж клієнт не прийняв роботу з першого разу. |
Експерт | Лілея заробляє на життя програмуванням, але вона вважає себе самозванкою через те, що знає лише одну мову програмування. |
Природжений геній | Максим молодий бухгалтер, який щойно закінчив навчання, був найкращим на своєму курсі. Він завжди вважав, що навчальна робота дається йому легко. Утім коли керівник просить його провести деякий час з колегою, щоб вивчити процес і зробити правильний розрахунок, він відчуває себе незручно та ображено. |
Соліст | Віктор чудовий розробник програмного забезпечення, але він уникає звертатися по допомогу чи співпрацювати з колегами над проектами. Він вважає, що повинен вирішувати проблеми самостійно, побоюючись, що звернення за допомогою виявить його некомпетентність. |
Надлюдина | Дем’ян 5 років грає в театрі, час від часу знімається в короткометражках, але при цьому вважає, що він не може називати себе актором, оскільки немає “Оскара” чи “Золотого глобусу”. |
Як це жити із синдромом самозванця?

Деякі загальні характеристики синдрому самозванця включають:
- Нездатність реалістично оцінити компетентність та навички;
- Приписування свого успіху зовнішнім факторам або вдачі;
- Критика своєї роботи;
- Страх не виправдати очікування;
- Ігнорування схвалення:
- Саботаж власного успіху;
- Невпевненість у собі;
- Ставити перед собою дуже складні цілі та відчувати розчарування при труднощах їх досягти.
Як синдром самозванця впливає на життя людини?
У деяких людей синдром самозванця може підживлювати мотивацію до досягнень, але зазвичай це відбувається ціною постійного відчуття тривоги. Ми можемо надмірно готуватися або працювати набагато важче, ніж потрібно, наприклад, щоб «переконатися», що ніхто не сприйме нас за самозванця чи брехуна. Наслідком таких дій є зростання тривожності, що може призвести до депресії чи вигорання.
Проблема синдрому самозванця полягає в тому, що досягнення успіху в чомусь не змінює власних переконань. У голові все ще не дає спокою думка: «Хто дав мені право тут бути?». Людина не може усвідомити свою силу та історію досягнень.
Наслідки синдрому самозванця не варто ігнорувати. Почуття тривоги та власної недосконалості можуть спонукати нас уникати викликів або можливостей, які б дозволили нам зростати та сяяти. Якщо його не контролювати, синдром самозванця негативно впливає на взаємостосунки людей, роботу, а також на задоволеність життям.
Що кажуть психологи про подолання синдрому самозванця?

Я доволі скептично ставився до написання цього блоку, оскільки слабо вірю у поради, запропоновані психологами. Утім це не пов’язано з моїм переконанням у їхню безтолковість. Усе якраз навпаки. Я проаналізував чимало відповідей психологів з різних куточків світу і всі вони справді добрі. Є багато хороших рекомендацій, але у мене є скепсис до того, що люди їх використовуватимуть. Адже частіше всього ми прочитали щось, покивали головою і пішли далі. Кожен з нас доволі багато знає про те, як якісно жити, але чомусь не використовує ці знання на повну. Тому, як на мене, найкращим способом подолання синдрому самозванця буде консультація з психологом або психотерапія (когнітивно-поведінкова терапія для прикладу). У всякому разі так вийде найбільш якісно та швидко пропрацювати проблему.
Проте я звісно можу помилятися у тому, що відповіді до всіх питань ми самі знаємо, але чомусь нічого з цим не робимо. Якщо це справді так, то буду лише радий написати 4 рекомендації, які найчастіше всього згадуються багатьма психологами для подолання синдрому самозванця.
Відокремлюйте почуття від фактів
Рано чи пізно ви можете зловити себе на думці, що відчуваєте себе самозванцем. У цей момент важливо бути готовим до цього почуття і пам’ятати, що тільки тому, що ви так думаєте, не означає, що це правда. Якщо в голові витає думка, що ви недостатньо хороші у своїй справі, то нагадайте собі декілька фактів успіху, які спростують цю думку. Сюди можуть входити вдало завершені проєкти, похвала від знайомих чи навіть та ж сама наявність диплома з університету.
Звертайте увагу на свої досягнення
У моменти, коли ви відчуваєте себе не на висоті, корисно мати матеріальне нагадування про свої успіхи. Якщо вам заплатили за пророблену роботу, тоді вас ототожнюють зі спеціалістом. Можливо, ви ще звісно не досягнули рівня «Гуру», але гонорар за роботу це суттєвий доказ вашої експертності.
Припиніть порівнювати
Зосередьтеся на оцінці власних досягнень замість того, щоб порівнювати їх з досягненнями інших. Особливо ніколи не ведіться на красиву картинку в Інстаграмі, адже часто те, що ви бачите — це мильна бульбашка.
Поговоріть з іншими
Іноді хороша розмова з кимось, хто вас знає і підтримує, може допомогти вам усвідомити, що ваші почуття самозванця є нормальними, але водночас ірраціональними. Пам’ятайте, що людям потрібні люди, і своїми почуттями та емоціями варто ділитися. Цей варіант особливо добре може спрацювати, якщо ви ще досі скептично ставитеся до культури відвідування психологів.
Наскільки розповсюджений синдром самозванця?
Від синдрому самозванця можуть страждати від 25% до 30% особистостей, що досягали високих результатів. Дослідження також стверджують, що близько 70% дорослих можуть відчувати себе самозванцями хоча б раз у житті.
Синдром самозванця це психічний діагноз?
Ні, синдром самозванця не є офіційним психіатричним діагнозом у DSM (Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів). Однак люди з синдромом самозванця можуть страждати від інших психічних розладів, таких як тривога або депресія.
Чи відчувають успішні люди синдром самозванця?
Так, іноді люди, які досягають успіху, зростають по кар’єрній драбині та отримують схвалення від інших, можуть відчувати, що вони не гідні цього всього і відчувають в собі сумніви. Серед відомих людей, які проживали цей психологічний феномен, можна відзначити: Тома Хенкса, Мішель Обаму, Чака Лоррі, Емму Вотсон.
Завершальне слово
Синдром самозванця — це звичайно не психічне захворювання, що вимагає негайної допомоги, але й не те що можна легко ігнорувати. Цей феномен у будь-якому випадку відкладає свій відбиток на якість життя людини та зустрічається у багатьох людей в певний період часу. Його можна подолати як і самотужки дотримуючись вищезгаданих рекомендацій, так і завдяки сесіям з психологом чи психотерапевтом.
Використані джерела
- Merriam-Webster. Imposter syndrome.
- Clance PR, Imes SA. The imposter phenomenon in high achieving women: Dynamics and therapeutic intervention. Group Dyn. 1978;15(3):241-247. doi:10.1037/h0086006
- Impostor Syndrome Institute. Rethinking Impostor Syndrome.
- Sakulku J, Alexander J. The imposter phenomenon. Int J Behav Sci. 2011;6(1):73-92. doi:10.14456/IJBS.2011.6
- Li S, Hughes JL, Myat Thu S. The links between parenting styles and imposter phenomenon. Psi Chi J. 2014;19(2):50-57. doi:10.24839/2164-8204.JN19.2.50
- Langford J, Clance PR. The imposter phenomenon: Recent research findings regarding dynamics, personality and family patterns and their implications for treatment. Psychother Theory Res Pract Train. 1993;30(3):495-501. doi:10.1037/0033-3204.30.3.495