Здається, навіть письменники та поети не в змозі описати повний спектр почуттів і людські переживання так, як ми можемо їх відчути і побачити, просто застосувавши всю свою спостережливість і знання психології. Емоції лише здаються невловимими, та ми не можемо їх ігнорувати, хоча й подумати, скільки їх насправді, не завжди вдається. Насправді такі думки не поодинокі: які саме існують емоції і в якій кількості ― питання, що цікавило вчених і філософів протягом багатьох поколінь, та й на сьогодні категоричних відповідей обмаль.
Беззаперечно одне: те, як ми інтерпретуємо навколишній світ і реагуємо на нього, визначає, ким ми є, і яким є наше життя. Вивчення емоційної психології дає змогу зрозуміти, що змушує людей реагувати на певні подразники, і визначати ― як ці реакції впливають на нас як фізично, так і психічно. Складно сказати, скільки незвіданого залишилося у сфері тих почуттів, настроїв і емоцій, які наповнюють кожен наш день, наші сни і мрії. Але про них варто знати більше ― без сумнівів.
«Розпізнаючи власні емоції та налаштовуючись на них, ми стаємо більш усвідомленими та уважнішими, що дозволяє нам приймати зважені рішення та ефективніше реагувати на ситуації.»
— Енні Міллер, психотерапевт, MSW, LCSW-C, LICSW
Зміст контенту:
Що таке емоції
Емоції — це складні та багатогранні переживання, які відіграють ключову роль у житті людини. Вони переплітаються з нашими думками і діями, взаємодіють між собою, впливають на наші рішення та формують нашу особистість. За своєю суттю емоції — це реакція на певні подразники, як внутрішні, так і зовнішні, які можуть бути швидкоплинними або тривалими, тонкими, ледь відчутними, або інтенсивними.
Розпізнавати та розуміти емоції важливо з багатьох причин. Емоції керують нашими діями, впливають на важливі і не дуже рішення і відіграють значну роль у наших взаємостосунках. Спонтанні вчинки ― коли людина не може пояснити логіку дій і апелює до інтуїції, чи емоційні покупки ― бажання придбати щось не надто потрібне у гарному настрої, властиві кожному з нас, просто в різній мірі — комусь менше, комусь більше. Але пов’язані вони саме з емоціями. До того ж розуміння емоцій допомагає самосвідомості, дозволяючи розпізнавати тригери, керувати стресом і розвивати свій емоційний інтелект — ключовий компонент особистого та професійного успіху.
Більшість з нас має загальне уявлення про хороший і поганий настрій, але різницю між настроями, почуттями та емоціями пояснити складніше. Якщо стисло, то: емоції можуть перетворюватися на настрої, настрої ― впливати на емоції, а почуття ― це те, як ми інтерпретуємо свої емоції.
Якщо навчитись визначати настрої, почуття і емоції, можна керувати ними, коли вони впливають на наше життя. Почнемо з деяких визначень.
- Емоції — це інтенсивні почуття (піднесення, жах, відчай тощо), які тривають від секунд до хвилин. Вони контролюються хімічними речовинами, які наш мозок виділяє у відповідь на якийсь тригер або подію — по суті це реакція нашого тіла на все, що відбувається навколо нас. Хімічні речовини проходять всім тілом, утворюючи зворотний зв’язок між ним і мозком ― так народжуються емоції. Вони завжди засновані на зовнішньому подразнику, і майже завжди швидко виникають і вщухають. Окрім специфічності та реакції на щось, емоції мають відповідну і універсальну міміку та мову тіла ― розпізнаються через положення тіла або рух.
- Почуття. Хоча емоції починаються як відчуття в тілі, почуття породжуються думками про ці емоції. Іншими словами, почуття ― це те, як ми інтерпретуємо емоції. Ми використовуємо слово «відчути» як для фізичного, так і для емоційного стану. Наприклад, ми можемо «відчувати холод» як фізично, так і емоційно. Почуття можуть бути спотворені чи трансформовані історіями, які ми несвідомо створили на основі минулих подій або досвіду.
- Настрої. Настрій ― це стан свідомості або загальне відчуття, яке може впливати на наші думки, поведінку та дії. Настрої, як правило, не такі інтенсивні, як емоції, і не обов’язково залежать від події чи тригера. Наш настрій ― не те, що ми відчуваємо цієї миті, а те, як ми себе почуваємо протягом певного часу. Впливати на наш настрій, змінювати і коригувати його можуть як наше оточення, так і власні думки. Він може покращуватись у тренажерному залі, наприклад, і ставати гіршим під час дієти чи хвороби. Тривалість же може варіюватися від 10 хвилин до 4 години або взагалі цілого дня. Іноді настрій пояснюється очевидними причинами — ви можете відчувати, що цього тижня вам щастить, тому перебуваєте в гарному настрої. Але в багатьох випадках визначити конкретну причину настрою важко. Тобто можна відчувати себе похмурими протягом кількох днів без будь-якого чіткого уявлення ― чому. І жоден настрій не має унікального невербального виразу обличчя чи мови тіла.
Емоції, почуття та настрої разом впливають на те, як ми сприймаємо навколишній світ і живемо в ньому. Наприклад, коли ми в поганому настрої, ми схильні відчувати смуток, гнів і страх, а в хорошому ― щастя і надію. Якщо ми сумні, злі та налякані, ми можемо почуватися нікчемними, ніби наше життя не має значення.
Ключові компоненти емоцій
Усі наші уявлення і наукові теорії про суть емоцій побудовані на 3-ох компонентах:
Суб’єктивний досвід. Переживання емоцій може бути дуже суб’єктивним. От візьмімо гнів. Чи завжди він однаковий? Ні. Це може бути як легке роздратування, так і сліпуча лють. Крім того, ви можете відчувати гнів інакше, ніж навіть найближча вам людина. Хоча ми маємо широкі ярлики для емоцій, як-от «сердитий», «сумний» або «задоволений», кожне переживання цих емоцій може бути багатовимірним, а отже ― суб’єктивним. І зовсім нечасто можна бачити емоції «без домішок» ― чистий гнів чи чиста радість поодинокі. Набагато частіше зустрічаються змішані емоції. Так, заручини або народження дитини супроводжуються великою кількістю емоцій ― від радості до тривоги. Вони можуть виникати одночасно або послідовно, одна за одною.
Фізіологічна реакція. Коли ми переживаємо сильні емоції, такі як тривога чи страх, наше тіло реагує на це фізично. Наприклад, ми можемо відчувати стиснення або “клубок” у животі, або відчувати, що наше серце б’ється швидше. Ці фізичні реакції контролюються симпатичною нервовою системою – частиною автономної нервової системи, яка регулює роботу внутрішніх органів.
Поведінкова реакція. Вираження емоцій є третім важливим аспектом їх переживання. Ми дуже багато уваги приділяємо тому, щоб розуміти та інтерпретувати емоційні вияви людей навколо нас. Ця здатність точно визначати емоційні прояви називається емоційним інтелектом і відіграє важливу роль у нашому загальному невербальному спілкуванні. Культурні норми також впливають на те, як ми виражаємо та інтерпретуємо емоції. Західні культури, як правило, схвалюють більш виразні емоції, такі як страх, хвилювання чи страждання. Натомість у східних культурах більше цінується спокій та невимушеність у емоційних проявах.
Основні теорії емоцій
Сучасні теорії про механізми виникнення емоцій беруть початок від еволюційної теорії Чарльза Дарвіна. Це він першим припустив, що емоції регулюють поведінку ссавців, а їхні емоційні рухи ― як страх чи погроза, наприклад, є біологічними сигналами. Якісь емоційні реакції є природженими, а якісь набутими. І ось що цікаво ― емоції не просто впливають на поведінку, а й отримують зворотний зв’язок: посилюються, якщо їх проявляти відкрито, і послаблюються, якщо прояви придушувати.
Теорія емоцій Джеймса-Ланге
Суть: емоції виникають через фізіологічне збудження. Теорію розробили американський психолог Вільям Джеймс і данський лікар Карл Ланге у ХІХ столітті. Що цікаво ― знайомі вони не були, просто дійшли однакових висновків майже одночасно. На їхню думку, фізіологічні подразники змушують вегетативну нервову систему реагувати, а вона стимулює емоції. Нервова система реагує прискореним серцебиттям, напруженням м’язів тощо. Тобто фізіологічна реакція передує емоційній поведінці. Теорію Джеймса-Ланге розвиває теорія мімічного зворотного зв’язку: вона припускає, що рухи обличчя впливають на емоції. Наприклад, якщо ви змусите себе усміхнутися, то відчуєте себе щасливішим, ніж без усмішки.
Теорія Кеннона-Барда
Основна думка: фізіологічне збудження та емоційні переживання виникають одночасно. Теорія опонує і ледь не спростовує теорію Джеймса-Ланге, бо стверджує, що люди відчувають емоційні та фізіологічні реакції одночасно, причому кожна реакція діє незалежно. Прикладом може бути відчуття страху: коли ви бачите гадюку, тіло напружується і готується втікати.
Теорія Шахтера-Зінгера
Це когнітивна теорія емоцій, яка припускає, що насправді за емоції відповідають наші думки. Тобто емоції складаються з двох факторів: фізіологічного та когнітивного
Теорія когнітивної оцінки подібна до теорії Шахтера-Зінгера. Відповідно до неї, людина спочатку оцінює ситуацію, а потім відчуває емоцію. Наприклад, якщо мозок оцінює ситуацію як загрозливу, людина відчуває страх.
Цю теорію емоцій розробив Річард Лазарус. Згідно з його когнітивно-посередницькою теорією, наші емоції визначаються нашою оцінкою подразника або ситуації. Ця оцінка є проміжною ланкою між подразником і емоційною реакцією, і вона відбувається швидко, часто несвідомо.
На відміну від моделі Шахтера-Зінгера, в теорії Лазаруса оцінка передує когнітивному ярликуванню емоції. Взаємозв’язок між нашими емоційними переживаннями і когнітивною обробкою, а також послідовність цих процесів, залишається предметом наукових досліджень та дискусій.
Існують й інші теорії емоцій. Але загальноприйнятої, єдиної логічно несуперечливої теорії емоцій поки що не існує.
Базові та складні емоції
Емоції і те, як ми їх переживаємо та виражаємо, можуть бути як явними, так і непомітними. Спільна думка сучасних науковців полягає в тому, що базові емоції, як би їх не було багато, служать основою для більш складних і тонких емоцій, які формує людський досвід.
Ще в IV столітті до нашої ери Аристотель намагався визначити точну кількість основних емоцій людини. У «Списку емоцій» філософ запропонував 14 різних емоційних проявів: страх, впевненість, гнів, приязність, спокій, ворожість, сором, безсоромність, жалість, доброта, заздрість, обурення, рівність і презирство.
А от Чарльз Дарвін, якого ми вже згадували, у своїй публікації 1872 року «Вираження емоцій у людини і тварин» висунув теорію, що емоції є вродженими, розвиваються та мають функціональне призначення. Попри те, що Дарвін не дав чіткого визначення емоціям, вважається, що його список емоцій був коротшим, ніж у Аристотеля.
До XX століття, з появою психотерапії, кількість емоцій значно зросла. За словами Роберта Плутчика, почесного професора Медичного коледжу імені Альберта Ейнштейна, психологи висунули понад 90 різних визначень емоцій з метою точного опису того, що становить і що відрізняє людські емоції. Плутчику належить одна з найвидатніших теорій XX століття ― «Колесо емоцій». У ній американський вчений запропонував вісім основних емоцій:
- Радість
- Смуток
- Довіра
- Огида
- Страх
- Гнів
- Здивування
- Очікування.
Вони, на його думку, накладаються й переходять в наступні, як відтінки на кольоровому крузі. Плутчик пояснив, що первинні емоційні «кольори» можуть поєднуватися, утворюючи вторинні та додаткові емоційні «кольори». Наприклад, очікування та радість можуть поєднуватися, щоб сформувати оптимізм, тоді як страх і здивування можуть разом описати побожну покору.
І все-таки коли мова заходить про найпростіші емоції, більшість психологів впевнені, що їх набагато менше, ніж можна було б подумати.
Багато дослідників ставили під сумнів модель Плутчика і стверджували, що вторинні та додаткові емоції можуть відрізнятися залежно від культури чи суспільства. Вони наполягають: щоб емоція вважалася основоположною, вона має бути універсальною для всіх культур.
6 базових емоцій Пола Екмана
Саме з цією метою американський психолог Пол Екман створив систему кодування дій обличчя (FACS) ― модель класифікації, яка вимірює та оцінює рухи м’язів обличчя, а також м’язів очей і голови. Спираючись на свою теорію, Екман припустив, що існує сім емоційних проявів, універсальних для людей у всьому світі: щастя, сум, здивування, страх, гнів, огида, презирство. Згодом він вирішив, що огида і презирство дуже близькі за мімікою і у списку лишилося 6 базових емоцій.
- Щастя. Люди прагнуть до щастя, оскільки це приємні емоції, що супроводжуються відчуттям благополуччя та задоволення. Щастя часто виражається усмішкою.
- Смуток. Час від часу всі відчувають смуток. Хтось виражає це через плач, хтось ― через мовчання і самоту. Типи смутку містять горе, безнадію і розчарування.
- Страх. Він пришвидшує серцебиття, спричиняє швидкі думки або провокує реакцію «бийся або втікай». Це може бути реакція на реальні або уявні загрози. Деякі люди насолоджуються викидом адреналіну , який супроводжує страх ― переглядають фільми жахів, катаються на «американських гірках» або займаються екстремальними видами спорту.
- Огида. Відраза може бути викликана фізичним досвідом ― неприємним запахом чи виглядом чогось жахливого, або моральним ― якщо інша особа робить щось аморальне, неприйнятне.
- Гнів. Його виражають мімікою ― насупленими бровами, наприклад. А також криком або агресивною поведінкою. Гнів може спонукати до змін у житті і до пошуків розумного виходу для вираження гніву ― щоб він нікому не завдав шкоди.
- Подив. Здивування може бути приємним і неприємним. Коли людина здивована, вона може відкрити рот, підняти брови або задихатися.
Жодна емоція не поодинока. Навпаки, численні емоції, тонкі та складні, переплітаються і разом створюють багате та різнобарвне полотно емоційного життя.
«Було б дуже небезпечно, якби у нас не було емоцій. Це також було б дуже нудне життя. Тому що, в основному, рухають нами емоції — хвилювання, задоволення, навіть гнів».
Пол Екман
Нейронаука про емоції
Якщо ранні дослідження фізіології емоцій, як правило, були зосереджені на вегетативних реакціях, більш нові спрямовані на роль мозку в емоціях. Сканування мозку показало, що мигдалеподібне тіло, частина лімбічної системи, відіграє важливу роль в емоціях і страху зокрема.
Мигдалеподібне тіло — це крихітна мигдалеподібна структура, яка пов’язана з такими мотиваційними станами, як голод і спрага, а також поведінкою і емоціями. Зображення мозку демонструють: коли людям показують загрозливі зображення, мигдалеподібне тіло активується. Доведено також, що пошкодження мигдалеподібного тіла погіршує реакцію страху.
Зв’язок між нашими переживаннями емоцій і нашою когнітивною обробкою їх, а також порядком, у якому вони відбуваються, залишається темою для досліджень і дискусій. З цього приводу відомі вчені Роберт Зайонц і Джозеф Леду, наприклад, мали різні думки.
- Роберт Зайонц, американський психолог, стверджував, що деякі емоції виникають окремо від нашої когнітивної інтерпретації або перед нею, як-от відчуття страху у відповідь на несподіваний гучний звук. Він також вірив у те, що ми могли б назвати інтуїцією — миттєве необґрунтоване відчуття приязні або неприязні до когось або чогось.
- Джозеф Леду, американський нейробіолог, якому сьогодні вже 90, також вважає, що деякі емоції не потребують пізнання: вони повністю обходять контекстну інтерпретацію. Його дослідження нейронауки емоцій продемонстрували основну роль мигдалеподібного тіла у страху. Стимул страху обробляється мозком одним із двох шляхів: від таламуса (де він сприймається) безпосередньо до мигдалеподібного тіла або від таламуса через кору, а потім до мигдалеподібного тіла. Перший шлях є швидким, тоді як другий дає змогу більш детально аналізувати стимул/подразник.
Важливість емоційного інтелекту
Емоційний інтелект ― це здатність сприймати, контролювати та оцінювати емоції. Термін був вперше введений дослідниками Пітером Саловеєм і Джоном Д. Майєром і став популярним завдяки книзі Дена Големана 1996 року. Вони визначають це як «здатність розпізнавати, розуміти та керувати своїми власними емоціями, а також розпізнавати, розуміти та впливати на емоції інших».
Дослідження емоційного інтелекту набуло великої популярності в кінці минулого століття, коли бізнес-тренери, коучі зі стосунків тощо стали активно використовувати цей термін з метою заохочення інших до покращення життя. Багато дослідників вважають, що емоційний інтелект можна з часом вдосконалити, тоді як деякі стверджують, що це риса, з якою або народжуються, або зовсім її не мають. Тобто і тут єдиної думки немає.
Люди з емоційним інтелектом усвідомлюють себе і здатні керувати своїми емоціями та імпульсами. Вони також, як правило, схильні до емпатії ― співпереживання, і можуть «зчитати» всіх присутніх: вони вловлюють емоційні ознаки та розпізнають емоційну динаміку людей, які знаходяться поруч. Це дає їм змогу успішно спілкуватися, ефективно керувати конфліктами та добре співпрацювати.
Якщо ви хочете покращити свій емоційний інтелект, перший крок ― це зрозуміти власні емоції. Зверніть увагу на те, як ви себе почуваєте і проаналізуйте, чому. Коли ви зрозумієте власні емоційні реакції, будете краще підготовлені для розуміння емоцій інших. Розуміння себе та інших допомагає покращити свої соціальні навички, побудувати міцні стосунки та покращити прийняття рішень.
Здатність розуміти вираз обличчя є важливою частиною невербального спілкування. Якщо ви тільки слухаєте те, що говорить людина, і ігноруєте те, що відбивається на її обличчі, ви дійсно не зрозумієте всю історію. Часто слова не відповідають емоціям, але обличчя видає те, що людина відчуває насправді, а говорити про це не може або не хоче.
Як емоції впливають на психічне здоров’я
Серце стукотить частіше від страху і стискається від смутку, від хвилювання стають холодними руки, а від гніву звужуються зіниці ― все це результат реакції вегетативної нервової системи на емоції, які ми відчуваємо.
Цікаво, що вегетативні фізіологічні реакції є найсильнішими, коли вираз обличчя людини збігається з емоцією, яку вона відчуває. Іншими словами, вираз обличчя відіграє важливу роль у відповідній реакції на емоцію. Наведемо декілька прикладів, щоб ви краще зрозуміли цю думку:
- Хронічний страх пов’язаний із занепокоєнням, яке, своєю чергою, пов’язане із запаленням і зниженням імунітету.
- Щастя асоціюється з більшою тривалістю життя, тоді як хронічний смуток ― із погіршенням фізичного здоров’я.
- Гнів пов’язують із такими захворюваннями, як хвороба серця.
І нібито переживати різноманітні емоції корисно, але важливо розвивати продуктивні способи їх вираження, щоб запобігти негативному впливу.
Поведінкові реакції важливі для сигналізації іншим про те, що ми відчуваємо, але дослідження показують, що вони також життєво важливі для гарного самопочуття. Дослідження, опубліковане в Journal of Abnormal Psychology, показало, що під час перегляду негативних і позитивних емоційних фільмів придушення поведінкових реакцій на емоції мало цілком реальний фізичний вплив на учасників. Наприклад, дослідники відзначали підвищену частоту серцевих скорочень. Що свідчить: не варто стримувати поведінкові реакції на стимули, як позитивні, так і негативні, це на шкоду загальному здоров’ю. Тобто усміхатися і сміятися від задоволення, плакати від смутку і навіть кричати у гніві для здоров’я краще, ніж щосили стримувати себе?
Лишатись беземоційним у вирі сучасного життя стає все важче. Та й чи варто, адже процес пригнічення власних емоцій надто виснажливий для психічної енергії. Постійне стримування емоцій позбавляє радості життя, лишає життєвої сили ― як дементори у творах Джоан Роулінг. Ще Спіноза колись говорив, що емоції «…збільшують або зменшують здатність самого тіла до дії». То ж згадайте, як у гарному настрої легко працюється, правда? І зовсім інша історія ― працювати через силу, коли смуток огортає, а на серці камінь тривоги.
Негативні емоції можуть бути результатом дефіциту інформації чи наслідком невдач. Але кожна з них впливає на людський організм і спричиняє проблеми зі здоров’ям. І навпаки ― хвороба може стати джерелом негативних психічних процесів. Депресія – це одна з найбільш відомих хвороб, що часто стається через поганий настрій і негативні емоції.
Завершальне слово
моції невід’ємні від нашого життя. Вони надають йому яскравих барв та глибини. Пізнаючи свій емоційний світ, ми пізнаємо і себе.
Важливо розуміти свої емоції, адже вони впливають на наше здоров’я. Коли ми усвідомлюємо і приймаємо всі грані своїх почуттів, ми стаємо цілісними.
Використані джерела:
- Ekman P. Basic emotions. In: Dalgliesh T, Power MJ, eds. Handbook of Cognition and Emotion. 1999:45-60. doi:10.1002/0470013494.ch3
- Lim N. Cultural differences in emotion: differences in emotional arousal level between the East and the West. Integrat Med Res. 2016;5(2):105-109. doi:10.1016/j.imr.2016.03.004
- Ludwig RJ, Welch MG. Darwin’s other dilemmas and the theoretical roots of emotional connection. Front Psychol. 2019;10:683. doi:10.3389/fpsyg.2019.00683
- James W. What is an emotion?. Mind. 1884;9(34):188-205. doi:10.1093/mind/os-IX.34.188
- Schachter S, Singer J. Cognitive, social, and physiological determinants of emotional state. Psychol Rev. 1962;69(5):379-399. doi:10.1037/h0046234
- American Psychological Association. Mood.
- Srivastava K. Emotional intelligence and organizational effectiveness. Ind Psychiatry J. 2013;22(2):97-99. doi:10.4103/0972-6748.132912