Чи траплялося вам коли-небудь відчувати, що вам дошкуляють нав’язливі думки про незавершену роботу? Для прикладу вам не дає спокою недочитаний роман, незавершена відеогра чи робочий проєкт. Іноді це настільки сильно засідає в голові, що спонукає нас довести все до кінця. Утім на це є причина. Психологи називають це ефектом Зейгарнік, або тенденцією краще запам’ятовувати незавершені завдання, ніж завершені.
У цьому матеріалі ми розберемося, що це взагалі таке, як він виник, наскільки ця концепція перевірена і чи можна використовувати ефект Зейгарнік на свою користь:
Зміст контенту:
Що таке Ефект Зейгарнік?
Ефект Зейгарнік — психологічний ефект, який пояснює, що особистість краще запам’ятовує інформацію щодо незавершених справ. Роботу цієї концепції часто можна спостерігати у мильних операх або серіалах, коли епізод завершується, але історія ще має продовження. Такий художній засіб спонукає глядача дізнатися більше і спонукає дивитися продовження (якщо звісно проєкт не провальний). Іншим прикладом роботи цього ефекту можна навести ситуацію з підготовкою до контрольних. Ми готуємося до тесту, інформація утримується, складаємо тест, а через день всі знання кудись вимило з нашої пам’яті.
Як відкрили Ефект Зейгарнік?
Вперше цей ефект помітила та описала у 1927 році литовська психологиня Блюма Зейгарнік, учениця впливового теоретика Курта Левіна. Сидячи в переповненому ресторані у Берліні, вона помітила одного офіціанта, який не користувався ручкою та блокнотом для взяття замовлення. Молоду стажистку зацікавила пам’ять молодика, адже він приносив чималенькі замовлення без будь-яких помилок. У них зав’язалася розмова, оскільки Блюму цікавило, як хлопцеві вдається це все запам’ятовувати. Хлопець сказав, що ніколи нічого не записує і все добре утримує в голові. Утім, коли Зейгарнік попросила пригадати уже виконані та оплачені замовлення, то офіціант не зміг пригадати, хоч до того їх чудово пам’ятав. Ця ситуація пробудила у молодої дослідниці неабиякий інтерес, який спонукав її глибше дослідити особливості пам’яті.
Дослідження Зейгарнік
Блюма Зейгарнік придумала експеримент, де учасників просили виконати прості завдання:
- Нанизування намистин на нитку;
- Складання пазлів;
- Розв’язування математичних задач.
Особливістю експерименту було те, що половину учасників переривали на півдорозі виконання цих завдань. Після годинної паузи Зейгарнік попросила учасників описати, над чим вони працювали. Наша дослідниця виявила, що ті, кого переривали, вдвічі частіше згадували свої завдання, ніж ті, хто повністю їх виконав.
В іншій версії експерименту Зейгарнік виявила, що дорослі учасники згадували незавершені завдання на 90 відсотків частіше, ніж завершені. Таким чином у 1927 році Блюм Зейгарнік вперше описала результати своїх досліджень у статті під назвою «Про завершені та незавершені завдання».
Подальші експерименти з Ефектом Зейгарнік
У 1960-х роках дослідник пам’яті Джон Бадделі дослідив ці висновки у своєму експерименті. Учасникам давали обмежений період часу для розв’язання набору анаграм (переставлення літер у слові, завдяки чому утворюється нове слово, прочитане у зворотному напрямку). Якщо вони не могли розгадати їх до закінчення часу, їм давали словесну відповідь.
Коли пізніше учасників попросили пригадати слово в анаграмі, вони показали кращу пам’ять на слова, які вони не розгадали. Це підтверджує висновок Зейгарнік про те, що люди краще запам’ятовують незавершену або перервану інформацію.
Щоправда, існують також дослідження, які не змогли повторити ефект Зейгарнік. Дані свідчать про те, що існує низка факторів, які впливають на цей ефект. Однак Зейгарнік врахувала це в обговоренні свого оригінального дослідження. Пані Блюм припустила, що на здатність згадувати незавершені завдання впивають такі фактори, як:
- Час переривання;
- Мотивація до успішного завершення завдання;
- Рівень втоми людини;
- Складність завдання.
Тобто, якщо людина не надто вмотивована виконати завдання, вона з меншою ймовірністю згадає про нього, незалежно від того, виконала вона його чи ні.
Як працює Ефект Зейгарнік?
Короткочасна пам’ять обмежена як за обсягом, так і за тривалістю. Зазвичай нам вдається утримати в пам’яті лише певну кількість речей, але навіть тоді нам потрібно постійно повторювати інформацію, щоб утримати її в пам’яті. Це звісно вимагає чималих розумових зусиль. Щоб впоратися з цим перевантаженням даних, люди часто покладаються на низку розумових лайхаків, які дозволяють їм краще запам’ятовувати велику кількість інформації. Ефект Зейгарнік — один із прикладів цього. Ми утримуємо цю інформацію в короткостроковій перспективі, постійно витягуючи її назад у свідомість. Часто думаючи про незавершені завдання, ми краще запам’ятовуємо їх, доки вони не будуть виконані.
Утім цей ефект впливає не лише на короткострокову пам’ять. Незавершені завдання, такі як цілі, яких ми ще маємо досягти, можуть продовжувати втручатися в наші думки протягом тривалого періоду часу.
Ефект Зейгарнік чудово розкриває принципи роботи пам’яті. Після сприйняття інформації вона часто зберігається в сенсорній пам’яті протягом дуже короткого часу (0.3 – 2 секунди). Коли ми звертаємо увагу на інформацію, вона переходить у короткочасну пам’ять (15-30 секунд). Багато з цих короткочасних спогадів забуваються досить швидко, але в процесі активного повторення частина цієї інформації може перейти в довготривалу пам’ять.
Зейгарнік припустила, що невдача у виконанні завдання створює приховану когнітивну напругу. Це призводить до більших розумових зусиль і репетицій, щоб утримати завдання на передньому плані свідомості. Коли завдання виконано, мозок може спокійно видихнути та відпустити ці зусилля.
Чим відрізняється Ефект Зейгарнік від Овсянкіної?
Марія Овсянкіна була колегою пані Блюм, яка у 1928 році проводила дещо схожий експеримент. Через це є чимало плутанини навколо Ефекту Зейгарнік та Овсянкіної, але насправді суть у них різна. Радянська дослідниця досліджувала вплив перерв на продуктивність. Вона виявила, що порівняно з ще не розпочатим завданням у людей виникає сильніше прагнення завершити перервані або незавершені завдання. Коротко кажучи, це стан, за якого невиконання завдання призводить до нав’язливих думок, що створюють сильне бажання довести до кінця розпочату справу. Це означає, що початок проєкту може збільшити ваше бажання закінчити його, тому що відкладання викликатиме неприємні почуття.
Ефект Овсянкіної — це схильність продовжувати припинену дію або діяльність доти, доки вона не буде завершена. Це явище відрізняється від ефекту Зейгарнік, оскільки перший фокусується на ймовірності відновлення перерваного завдання, тоді як другий наголошує на запам’ятовуванні незавершених завдань порівняно із завершеними.
Ефект Зейгарнік і Овсянкіної: як ми можемо використовувати їх у нашому житті?
Краще запам’ятовування при навчанні
Школярам та студентам доводиться не рідко працювати з величезними масивами інформації, особливо коли мова йде про підготовку до контрольних чи іспитів. Намагання втиснути у голову все за одну ніч це звичайно «класика жанру», але від неї необхідно відходити. Вивчення матеріалів варто розбивати поетапно, оскільки інформація таким чином краще і на довше засвоїться.
Якщо інформація до голови все ніяк не залізає, то пхати її без зупинок не варто, оскільки це малоефективна стратегія. Краще зробити коротку перерву та потім повернутися до навчання.
P.S. Гортання стрічки в Інстаграмі чи Тік-тоці не найкращий задум для перерви.
Подолання прокрастинації
Відкладання завдання до останнього моменту притаманно багатьом людям. Утім в прокрастинації немає нічого здорового, адже закінчувати відкладені справи у шаленому поспіху не впливає позитивно на наш рівень стресу і продуктивності. Один зі способів подолати прокрастинацію — застосувати ефект Зейгарнік. Суть полягає у тому, щоб зробити перший крок у виконанні завдання навіть, якщо він буде зовсім маленький. Почавши, але не завершивши, роботу, ви помітите, що думаєте про завдання, поки, нарешті, не закінчите його. Можливо, ви не завершите все одразу, але кожен ваш маленький крок буде наближати до кінцевої мети.
Привернення уваги та підвищення інтриги
Ефект Зейгарнік часто використовується в кіно, починаючи з показу трейлерів, які декілька днів не дають нам спокою, і завершуючи серіалами, де кожна серія обривається на якомусь емоційному та гострому моменті. Через те, що ми не отримуємо всі деталі відразу, наша голова постійно починає думати про це. За аналогічним принципом діють сьогоднішні блогери, які використовують ефект Зейгарнік для утримання інтересу аудиторії через повідомлення на зразок: «Друзііііі, у мене таке трапилося, що ви не повірите!» Як правило, про «неймовірну історію» ніхто відразу не розповідає, що надзвичайно підігріває інтерес аудиторії та спонукає частіше моніторити акаунт.
Завершальне слово
Просте спостереження за офіціантами в ресторані привело до відкриття повноцінного психологічного ефекту. Поява ефекту Зейгарнік допомогла нам не тільки краще зрозуміти механіку роботи пам’яті, але й відкрила декілька лайфхаків, щодо утримування інформації в голові та покращення продуктивності. Утім у цього ефекту є важливий виняток. Він не працює так добре, коли ми не особливо вмотивовані досягнути мети або не розраховуємо на успіх.
Використані Джерела
- Zeigarnik B. On finished and unfinished tasks. In: Ellis WD, ed. A Source Book of Gestalt Psychology. Kegan Paul, Trench, Trubner & Company; 1938:300-314. doi:10.1037/11496-025
- Baddeley AD. A Zeigarnik-like Effect in the Recall of Anagram Solutions. Quarterly Journal of Experimental Psychology. 1963;15(1):63-64. doi:10.1080/17470216308416553
- Kodden B. The Art of Sustainable Performance: The Zeigarnik Effect. In: The Art of Sustainable Performance. In: The Art of Sustainable Performance. Springer International Publishing; 2020:67-73. doi:10.1007/978-3-030-46463-9_10
- Oyama Y, Manalo E, Nakatani Y. The Hemingway effect: How failing to finish a task can have a positive effect on motivation. Thinking Skills and Creativity. 2018;30:7-18. doi:10.1016/j.tsc.2018.01.001
